Зоорадикали чи секта?
До зоорадикалів ставилися з гумором багато років. Але раптом стало не смішно, коли з’явилися реальні постраждалі – покалічені і вбиті люди. Це явище варте того, щоб його вивчали фахівці: соціологи, психологи, психіатри. Одна зі складових проблеми – це вербування в соціальну групу, яка відбувається за принципами вербування в секту.
Секта чи деструктивний культ – це структура, в яку людина втягується шляхом вербування. Індоктринація (передача фундаментальних положень культу) відбувається шляхом застосування психотехнік, в результаті чого відбувається руйнування особистості людини. Як наслідок – руйнуються сім’ї, людина випадає з суспільства.
Реальними адептами, «віруючими» зоорадикальної секти, є лише представники низової ланки цієї віртуальної організації. Всі, хто вище нульового рівня, залучаються до цієї діяльності заради грошей. Це і бюджети на притулки, і збори в інтернеті, і продаж собак в Європу на досліди й «усиновлення» …
Зоорадикали, зоошиза, зоозахисники, псинобіси – група осіб і організацій, діяльність яких спрямована на «порятунок» бродячих собак, рідше кішок. Причому цей порятунок відбувається специфічним чином: інтереси бродячих собак ставляться вище інтересів людей, інших видів тварин. Ні покуси, ні вбивства людей бродячими собаками, на думку зоорадикалов, не є причиною для умертвіння таких тварин.
В результаті такого “порятунку” в більшості випадків страждають і самі бродячі собаки, або засуджені до довічного утримання в клітці притулку, або змучені з останньою стадією онкології в стаціонарі дорогої клініки.
Реальна допомога тварині, коли дотримані інтереси суспільства, а сама тварина живе якісним життям, для них недоступна. Секта взагалі ніколи нічого не будує, вона може тільки руйнувати.
Ідеологія зоорадикалів насилу піддається формулюванню, тому що нелогічна, суперечлива. Базою ідеології є якесь кастроване веганство. Якщо вегани виступають за повну відмову експлуатації одних видів іншими (людиною), то для зоорадикалів головне – не можна чіпати тільки бродячих собак.
Їх “здичавіле” життя потрібно зберігати за будь-яку ціну. Навіть якщо вчора бродячий пес вбив дитину, то дитина сама винна, а собак треба любити, пестити, для них потрібно збирати гроші в соцмережах. Для певної групи осіб бродячий собака раптом перетворився в ідола, його інтереси стали вищими за інтереси людини й суспільства і, що саме парадоксальне, вище інтересів собаки домашньої (як тільки собака стає домашньою, вона втрачає свої переваги ідола і її вже не шкода).
Про те, що собака – хижак, їй потрібно м’ясо і для її життєдіяльності потрібно вбивати інших тварин, зоозахисники не заморочуються. Але фермери для них все одно шкуродери. Також до цієї категорії «чужих», з ким треба боротися, віднесені заводчики, дресирувальники (собака повинна проявляти природну поведінку) та мисливці.
Використання собак на благо людини (полювання, служба, спорт, собаки-поводирі сліпих) – все це приклади експлуатації, і з цим зоорадикали власне і борються всіма силами. Зоорадикали не зацікавлені у вирішенні проблеми бродячих тварин. Їх завдання – затягнути будь-яке рішення, щоб вигодонабувачі якомога довше могли заробляти на цій проблемі. Тому й ідеологія зоорадикалів хибна.
Методи, нав’язувані сектою, абсолютно неробочі, більше того, шкідницькі, спрямовані на саботування рішення проблеми. І наслідки діяльності зоорадикалів ми бачимо на вулицях міст. Зокрема наслідки прийняття абсолютно людожерських законів: від покусів безпритульних собак стають інвалідами або навіть помирають люди; в зубах зграй гинуть домашні тварини; знищується біорізноманіття, фауна і страждають самі бродячі собаки.
Всі переконання “зоозахисників” мають риси релігійності: сліпа віра в свою правоту, абсолютна нетерпимість до альтернативних думок і агресія до опонента. Цілком очевидно, що серед їхніх ватажків завжди є вигодонабувач. На проблемі безпритульних тварин можна відмінно заробляти.
На теренах СНД проблема зародилася приблизно 1995 року. Тоді через іноземні гранти почалося вливання грошей в пропаганду порятунку бродячих собак. Група ангажованих артистів спільно з верхівкою місцевих активістів стала проводити круглі столи, прес-конференції, з’явилися пропагандистські контенти, замовні матеріали в пресі. Іноземні грантодавці платили за кожен мітинг, голодування, статтю. Наразі обсяг пропаганди тільки зростає. Інтернет забитий платною рекламою зоорадикального способу мислення, замовними статтями, якісними відеороликами. Величезні гроші йдуть на просування самої ідеології (*паралельно з ідеологіями ЛГБТ, веганства, праноїдства).
Пропаганда потрапила на родючий грунт. Жалісливі жінки підхопили ідею, а величезна кількість паразитів відчуло легкі гроші і присмокталися до цієї проблеми. Це і засновники різного роду громадських організацій, фондів, і чиновники всіх рівнів, і просто маргінальні особистості, які заробляють на цьому гроші.
Хто може стати потенційною жертвою цієї секти? Люди, що знаходяться в уразливому стані або мають розлади психіки. Тому ми і бачимо серед них так багато дивних особистостей. Крім того, в зоні ризику будь-яка людина в психотравмуючій ситуації: безнадійність, самотність, невдачі в сімейному житті, розлучення, соціальна криза, нереалізовані в житті особистості.
Рядовий член секти не розуміє, що метою «порятунку» бродячих собак є злодійство на бюджетах. Людині нав’язуються помилкові цінності, що вона повинна служити собаці, що життя бродячої тварини так само важливе, як і життя, здоров’я, благополуччя людини. Дається помилкова інформація, покликана змінити систему цінностей людини і насаджувана штучно за допомогою засобів психологічного маніпулювання. А це ціла наука, технологія, успішно застосовується для управління масами. Треба віддати належне верхівці зоорадикалів – пропаганду (вербування нових адептів) вони ведуть професійно.
Нав’язуються хибні уявлення про проблему, що всі бродячі собаки буцімто колись були домашніми, їх викинули недбайливі господарі, вони страждають, тому ми перед ними винні, їх треба рятувати. Всі соцмережі забиті милими роликами про врятованих собачок, цей контент поширюється на платній основі.
Секта проголошує «зовнішній світ» злом. Розділяє суспільство на своїх та чужих. Рятують собак добрі, «наші», всі інші – шкуродери. Йде віронавчальне обгрунтування винятковості послідовників «секти» і формування почуття елітарності. В процесі індоктринації людина постійно стикається з необхідністю протистояти суспільству (сім’ї, друзям, людям в соцмережах). Переконуючи інших, вона все більше переконує саму себе. Людина вже ототожнює себе з сектою, і чим далі, тим більше сама себе переконує в її правоті.
Поступово формується фінансова залежність особистості від організації (від зборів на утримання і лікування бродячих собак), імідж безкорисливості і доброзичливості. Іноді зоосектою застосовується жорстка дієта, покликана допомогти змінити свідомість (веганство). Залучення рядових членів і вчинення злочинів – звичайна практика. Ми бачимо цю діяльність в «бойових підрозділах» PETA (ALF) і «Віта»: випуск тварин зі звіроферм, блокування полювання та діяльності сільськогосподарських підприємств тощо. Використовуюється своя мова: “пьоселі”, “хвостіки”, “дітки” (замість цуценята), “матусі” (собаки з цуценятами). Така мова програмує свідомість і створює прірву між сектантом і рештою суспільства.
Які ж висновки? Секта зоорадикалів становить небезпеку для суспільства і держави. Правоохоронні органи повинні перш за все звернути увагу на той факт, що ця ідеологія нав’язується нам з-за кордону. Немає жодної проблеми простежити джерела грантів у відповідних громадських організацій та визначити, яка мета цих організацій: руйнування суспільства шляхом нав’язування асоціальних цінностей, нарощування внутрішнього протистояння.
В результаті діяльності секти шляхом маніпулятивних психотехнік руйнується особистість, природні цінності підміняються помилковими. Завдається шкода психічному здоров’ю. В результаті відбувається руйнування особистості, руйнування сімей, соціальних зв’язків. Десоціалізація особистості призводить до ще більших психологічних проблем, створюються передумови для розвитку або посилення психічних і поведінкових розладів. Як показав досвід західних країн, цим людям потрібна психіатрична допомога, як і будь-кому, хто потрапив під вплив секти.
Вся ця істерія не про порятунок тварин. Мета верхівки, як і в будь-який секті – влада і гроші. Бродячі собаки для них лише інструмент. І боротися з цим явищем потрібно, перекривши фінансові потоки. Повинна бути державна система вирішення проблеми бродячих тварин за західним зразком: поголовний вилов, утримання в установлений законом термін, протягом якого тварина може бути затребувана приватним власником або благодійним фондом, евтаназія незатребуваних тварин.
Вихід з цієї ситуації – строгий контроль благодійних притулків, щоб вони не перетворювалися в шкуродерні і бізнес. Контроль чорних зборів коштів в соцмережах і, безумовно, пропаганда відповідального володіння і підвищення загального рівня освіти населення в питаннях біології та контролю популяцій. Власне знання і базові цінності допоможуть людині утриматися від залучення в сумнівні афери.
За матеріалами Алли Кобцової