Відстрільні картки на місцеву дичину мають бути лише разові

• Admin
• 19/08/2023
• 2 відгуки
• Всеукраїнська асоціація мисливців іта користувачів мисливських угідь, мисливство, мисливське господарство, Стратегія розвитку мисливського господарства України,

Один з необхідних кроків на європейському шляху реформування мисливської галузі – ліквідація сезонних відстрільних карток на місцеву дичину.

«Сучасний стан мисливського господарства в Україні потребує змін». Публікація з такою назвою з’явилась на сайті Державного агентство лісових ресурсів України 3 липня 2023 року.

З метою розробки проєкту Стратегії розвитку мисливського господарства та полювання України до 2030 року, відповідним наказом Державного агентства лісових ресурсів від 03.07.2023 № 422 утворено та затверджено склад Робочої групи з цього питання.

2 серпня проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку мисливського господарства та збереження біорізноманіття на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2023–2025 роках» було опубліковано на сайті Держлісагентства.

10 липня відбулось засідання цієї робочої групи, якому передувала кропітка праця.

Було визначено основні проблеми, що перешкоджають розвитку галузі, визначена головна мета розробки Стратегії, визначені пріоритетні цілі та дії, спрямовані на розв’язання економічних, соціально-культурних, екологічних та природоохоронних завдань, виконання яких дасть можливість:

 – удосконалити державну політику в мисливській галузі;

– створити сприятливі умови для невиснажливого використання державного мисливського фонду;

– забезпечити охорону, відтворення та стале використання мисливських тварин;

– забезпечити збереження біологічного різноманіття, природних екосистем та екологічних комплексів, пропагування природоохоронного мисливства, надання супутніх послуг мисливцям під час здійснення полювання.

Важливим є той факт, що запропонована Стратегія орієнтована виключно на європейські стандарти організації й розвитку мисливського господарства, всебічного збереження нашої унікальної флори та фауни, обʼєктів тваринного світу, шляхом їх охорони, відновлення популяцій та екологічно сталого використання.

В основу Стратегії закладені ключові принципи Європейської Хартії з полювання та біорізноманіття, а також рекомендації зі сталого полювання згідно з Директивою Ради Європейського союзу про збереження диких птахів.

Проєктом Стратегії, що розглядався 10 серпня, у Розділі ІІІ «Стратегічні цілі та показники їх досягнення. Ефективне державне управління та дієвий державний нагляд (контроль) у сфері ведення мисливського господарства та полювання» була передбачена «Заборона видачі дозволів на добування мисливських тварин з терміном дії на весь сезон полювання (крім пернатої дичини) і дійсних на території кількох користувачів мисливських угідь».

Тобто полювання на місцеву дичину: зайця-русака, фазана та сіру куріпку повинно здійснюватись лише за разовими відстрільними картками. Чому це так повинно бути, поясню в цій статті згодом.

Інший момент – це те, що дозвіл на добування (відстрільна картка) не може бути дійсною на території кількох користувачів мисливських угідь.

Стосовно цього, слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ст. 17 «Дозволи на добування мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду» абзац 7 «Відстрільні картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь».

Якщо простою та доступною для пересічного мисливця мовою, то ніяких «обласних відстрільних карток» не може бути апріорі. Ні на пернату дичину, ні на зайця-русака. Але до війни видача таких дозволів мала місце.

На мою думку, це питання просте і повинно бути зрозумілим кожному від мисливця до директора мисливського господарства, бо має діюче законодавче підґрунтя.

Хочу більш детально зупинитись на питанні чому законодавчо повинна бути введена заборона видачі дозволів на добування мисливських тварин з терміном дії на весь сезон полювання (крім пернатої дичини).

Оскільки моє інтерв’ю  (https://cutt.ly/1whzrZ4c) з даного питання викликало бурхливу реакцію мисливської спільноти, гостру дискусію і на превеликий жаль, не розуміння суті питання, а іноді просто не бажання чути аргументи, спробую пояснити ще раз і більш детально.

Кому дійсно цікаво, чому сезонні відстрільні картки на зайця-русака, фазана та сіру куріпку шкодять мисливському господарству і біорізноманіттю, то приділіть трохи часу і уваги цьому матеріалу.

Заєць-русак, сіра куріпка і фазан – є місцевими видами дичини. Думаю це зрозуміло.

Тому для них в ході розробки Проєкту організації та розвитку мисливського господарства (проєкт мисливського упорядкування) визначають стацію мешкання (територію, де живуть ці види), оптимальну чисельність для всього господарства та оптимальну щільність на 1000 га придатних для існування угідь.

Є ще таке поняття мінімально-допустима щільність на 1000 га, при якій дозволяється полювання в залежності від лісомисливської зони. Тобто той мінімум, коли якийсь відсоток популяції можна вилучити.

Для зайця-русака це від 15 до 20 голів на 1000 га придатних для існування угідь, в залежності від зони. Якщо щільність менше, то полювання відкривати не можна.

Кожне мисливське господарство України на підставі проведених зимових (січень-лютий) обліків розраховує пропускну спроможність мисливських угідь і в залежності від теоретично визначеної чисельності з приростом на початок мисливського сезону (листопад) визначає відсоток та чисельність (кількість) зайця-русака, а про нього і піде мова далі, дозволеного до добування в цьому сезоні.

Пропускна спроможність (розрахунок), до відкриття сезону полювання погоджується регіональним (раніше обласним) управлінням лісового та мисливського господарства та департаментом (управлінням) екології та природних ресурсів ОДА. Цей документ є підставою для продажу відстрільних карток.

Для кращого розуміння арифметики, розглянемо на прикладі 2021 року в одному з господарств Запорізької області, де проходило до війни 90% моїх полювань. (У разі потреби, подібну калькуляцію можу провести на прикладі будь якого господарства України).

Площа стації мешкання зайця-русака становить 54,63465 тис. га.

Чисельність, яка облікована в січні-лютому становить 3239 голів. Із приростом в 20% на початок сезону полювання буде становити 3886 голів. Тобто фактична щільність 71,13 голів на 1000 га. угідь.

До добування визначено 16,65% тобто 647 голів зайця русака. Сезон полювання не з 1 листопада, а з 14 листопада і до 16 січня. Дні полювання лише неділя, тобто 10 днів. Дозволяється, як індивідуальне, так і колективне полювання.

У товаристві на той час було близько 500 мисливців.

Таким чином, у разі успішного полювання 500 мисливців за 10 днів теоретично можуть добути 5000 зайців за сезонними відстрільними картками!

Але в мисливськознавчій науці є ще таке поняття, як «коефіцієнт успішності», який каже про те, що один мисливець добуває, в середньому, одного зайця за 2 дні полюванні. З урахуванням цього 500 мисливців за сезон (10 днів), можуть добути 2500 зайців маючи на руках сезонні відстрільні картки.

Припустимо, що полювати буде не 500 мисливців, а 250 (не кожен вийде на полювання, погані кліматичні умови, не всі полюють на зайця, тощо). З урахуванням коефіцієнта успішності, 50% теоретично може добути за сезон (10 днів) 250 мисливців х 5 зайців = 1250 зайців! Практично в 2 рази більше, ніж дозволено!

Добре розумію аргумент, який прозвучить від опонентів: «У нас полюють колективно і голова ПМК чи єгер звітує щопонеділка, скільки добуто і ми не порушуємо пропускну спроможність…»

Обговоримо і це.

250 мисливців за 4 дні полювання добудуть (з урахуванням коефіцієнта успішності) 500 зайців! Що далі як? 147 зайців може бути добуто, орієнтовно, за 1,5 дня полювання.

Хто буде моніторити в реальному часі кількість добутих зайців і призупинить полювання в разі вичерпання встановленої пропускної спроможності «ліміту»? Відповідь заздалегідь зрозуміла: «Ніхто!»

Хто небуть може навести приклад, коли відбулось закриття полювання на зайця до закінчення сезону встановленого Наказом? (Я можу, лише по Запорізькій області).

А якщо днів полювання не десять, а більше? Наприклад з 1 листопада по 30 січня. А якщо дні полювання не лише неділя, а й субота? Тобто 12 або навіть 24 дні! Вважаю продовжувати не має сенсу.

Тож переконаний, що єдиний варіант дотримання пропускної спроможності угідь по місцевим видам дичини – є полювання лише за разовими відстрільними картками.

Одне з питань, яке вже звучало в коментарях до інтерв’ю, не зручність щодо придбання разових карток.

Давайте подивимось правді в очі. Більшість користувачів, особливо системи УТМР, іноді ПП чи ДП зацікавлені отримати гроші зразу за один раз, тобто продати сезонку. А є той заєць чи не має, піде людина на полювання чи ні, то не наші проблеми.

Відстрільні разові картки у нас в Запорізькій області до війни в будь-якому мисливському господарстві можна було придбати в касі господарства, єгеря чи голови ПМК (система УТМР) в селі.

Якщо користувач зацікавлений заробити, то знайде механізм з продажу таких карток.

Наведу приклад зі своєї практики. Під час перевірки одного з мисливських господарств, при підрахунку з журналів обліку сезонних карток, що здали мисливці, мав місце факт перевищення пропускної спроможності. Далі – розрахунок збитків відповідно до такс, суд та виплата збитків…

Тож, при бажанні, порушення пов’язані з використанням сезонних відстрільних карток, на жаль, можна виявити в багатьох мисливських господарствах України.

Колеги, не рубайте гілку на якій сидите!

Сподіваюсь, що «арифметика і аргументи», що були наведені в цьому матеріалі є доступними і переконливими.

Сергій Катиш,
біолог-мисливствознавець,
директор ТОВ «НВП Укрмисливрибпроект»