Відповідальність за участь у незаконному полюванні
Скільки говорено, а головне – зроблене в процесі вдосконалення законодавчої бази в боротьбі з браконьєрством, скільки разів шліфували закон «Про мисливське господарство й полювання» та різні інструкції, і все одно виявляємо в них очевидні пробіли, що заважають адекватно й усіх карати за участь у незаконному полюванні. Типове питання й споконвічна суперечка різних фахівців, мисливствознавців, екологів, адвокатів, прокурорів та інших учасників цього складного процесу виявлення, оформлення й притягнення до відповідальності порушників правил полювання – як карати (і чи можна взагалі це зробити) загоничів, що брали участь у браконьєрських полюваннях, якщо в них немає ні мисливської зброї, ні мисливських собак? Те, що загоничі, навіть беззбройні, є повноцінними учасниками полювання, те, що від їхньої роботи результат полювання залежить не менше, ніж від стрільців, отже, браконьєрів-загоничів слід карати так само, як і браконьєрів-стрільців, ні в кого не викликає сумніву. Але як це зробити в реаліях нашого законодавства?
Здавалося б, усе простіше простого, попалася бригада на браконьєрському полюванні – писати протоколи на всіх учасників, зокрема й на беззбройних мисливців. Дійсно, є в мене така інформація, наприклад, із Чернігівської області, коли через суд вдалося дотиснути беззбройних мисливців-загоничів, але це одиничні випадки й проходять вони тільки з недосвідченими порушниками – переляканими простачками, хто попався вперше. Особисто в мене такі спроби остаточного успіху не мали, за винятком одного випадку. А найчастіше відбувається так.
Їдемо ми в мисливські угіддя з інспекцією, чуємо постріли або голоси загоничів, під’їжджаємо на місце шуму, загін закінчився або ще триває, але незаконне полювання вже зафіксовано. Збираємо учасників, кого вдається відловити, а хто нікуди й не тікав. Перевіряємо документи – полювання незаконне, немає жодних ліцензій або відстрільних карток на ці угіддя, тобто всі учасники – порушники. Починаємо писати протоколи на всіх. Із тими, у кого виявлено зброю, найпростіше, із власниками мисливських собак і з водієм автотранспорту трохи складніше, але все-таки поборотися можна, а з беззбройними загоничами практично нереально. Документів не показують, від участі в незаконному полюванні відмовляються, мисливців не знають і близько, і взагалі нікого не знають із компанії, просто гуляли по лісу. То для кого й чому робили загін звіра – ішли ланцюгом і кричали в лісі? Так не робили вони жодного загону, разом відпочивали в лісі, товариш, хильнувши, відійшов у кущі і зник, а в нього хворе серце, от і пішли його шукати. А те, що поруч опинилися ще й браконьєри, то це випадковий збіг, ми їх знати не знаємо, от їх і карайте. А товариша ми знайшли.
І справді, сідає на пеньок один із загоничів, сопе, крекче, тримається за серце, просить валідол. І що накажете робити, куди їх тягти, у який райвідділ, документів же вони не надають? У якому законі написано, що для прогулянки в осінньому лісі необхідно мати із собою паспорт? Вони ж і в суді таку лінію гнути будуть, і суддя явно ухвалить рішення на користь порушників, навіть якщо вдасться довести (якщо буде відеозйомка), що вони дійсно брали участь у загоні, вони ж не займалися полюванням, вони просто злякали звіра, щоб той їх не покусав або не заколов. Не вірите? Цитую абзац ст. 1 ЗУ «Про мисливське господарство й полювання»: «Полювання – дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування й безпосередньо добування (відстріл, відлов) мисливських тварин…» Один мій колега спробував парирувати – так загін і є переслідування. Ні, шановні колеги єгері й інспектори, хоч як ми з вами будемо мріяти, але ходіння по лісу з криками, нехай навіть і голосними, і організованим ланцюгом ніяк не можна назвати ні вистежуванням, ні переслідуванням, і вже аж ніяк не добуванням. Дивимося ст. 12 вищезгаданого закону й читаємо: «До полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або із собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або із продукцією полювання…»
І де ви тут побачили загоничів? Але загоничі – це ще не всі учасники сьогоднішніх браконьєрських полювань, є ще водії транспортних засобів, із яких ведеться незаконна стрілянина, є ще ті, хто керує моторними човнами, з яких здійснюється одне з найпотворніших браконьєрських полювань по водоплавній пернатій дичині. Хто бачив, як «з-під мотора» беззахисних лисок розстрілюють десятками, той підніме обидві руки за те, щоб у таких наїзників конфісковувати човен, і кримінальну справу відкривати не тільки на стрільця, але й на моториста, нехай він і беззбройний, і не зробив жодного пострілу. Але за якими параграфами складати протокол на водія автомобіля або моторного човна? У нас із вами сумнівів немає, що водії, їхні дії, вправність і вміння безпосередньо впливають на результативність браконьєрського полювання, а от як це записати в протокол, особливо зважаючи на реальну ситуацію із затримуванням браконьєрів?
Живий приклад. 26 жовтня 2018 року на лісовій дорозі в регіональному ландшафтному парку «Межрічинський» (територія природно-заповідного фонду) у нічний час нашій рейдовій групі вдалося затримати автомобіль «Москвич» із сімейним браконьєрським підрядом: на місці пасажира – батько Бондаренко М.В. із зібраною і зарядженою картеччю рушницею, а за кермом – синок. Так от, тільки завдяки присутності офіцера поліції (з районної дозвільної системи) і двох наших автоматів напереваги нам вдалося вгамувати синка і якось скласти протокол на батька. Про те, щоб скласти протокол на сина, і мови не було. Однак, щоб ви знали, і татусь на момент написання цієї статті штрафу не заплатив.
То як же почати карати учасників незаконних полювань: загоничів, водіїв автотранспорту, мотористів човнів і деяких інших пособників браконьєрів? Внести зрозумілі й однозначні доповнення до певних статей закону «Про мисливське господарство й полювання» та деяких інших правових документів. Наприклад, ст. 1 закону про полювання може звучати приблизно так: «Полювання – дії людини, спрямовані на.., а також: участь у загоні диких тварин на стрільців (мисливців)»; а ст. 12 приблизно в такій редакції: «До полювання прирівнюється перебування осіб.., а також керування транспортним засобом, що рухається, або моторним човном із якого (якої): ведеться стрілянина з будь-якої стрілецької зброї; здійснюється перевезення мисливської вогнепальної зброї, на яку немає дозволу, або продукції полювання, на яку немає документів, що підтверджують законність її добування (придбання), незалежно від власника згаданих засобів і продукції».
Якщо ви, шановні колеги й читачі, сформулюєте краще або запропонуєте інші слушні ідеї щодо вдосконалення нашої правової бази, спрямовані на підвищення ефективності боротьби із браконьєрством, будемо вдячні.
Володимир Нижник
мисливствознавець, член Ради Асоціації
* З іншими публікаціями автора ви можете ознайомитися на шпальтах нашого партнера Всеукраїнської газети «Полювання та риболовля».