Старий добрий «Центробій»

 Відкритий капсуль «Центробій» – найслабший серед мисливських капсулів за ефектом займання, що дає невелику кількість теплової енергії. Він чудово підходить для спорядження латунних гільз, особливо димним порохом, яким усе ще стріляють, особливо під час зустрічі Нового року. Проте цей капсуль цілком успішно працює і на сучасних порохах у металевих гільзах, особливо у малих калібрах (від 16 і вище). Так, він не здатний реалізувати оптимальні умови для горіння таких порохів, але й не особливо поганий для своєї ролі запальника.

 Відомі у спеціальній літературі вказівки на часті випадки виникнення затяжних пострілів у набоях із капсулем «Центробій» і бездимним порохом не завжди переконливі. Автору протягом більш ніж 40 років полювання лише раз трапився набій власного спорядження із «Центробоєм» на поросі Сунар-32 в 16 калібрі, який дав затяжний постріл (влітку по перепелові). Добре, що навіть без думки про затяжний постріл відкривав затвор двостволки вбік, і за долю секунди гільза відлетіла метрів на 40, а заряд із клейтухами залишився у стволі. Вибити його вдалося лише в майстерні під тиском преса на алюмінієвий прут сантиметрової товщини. Звести цей випадок саме до слабкості капсуля складно, головними причинами затяжного пострілу частіше є давність набою і відвологлий порох. Але, незважаючи на такий випадок, ніколи жодних підсипань чорного пороху під капсуль «Центробій» не робив і, тим більше, не слухав «фахівців» про його підсипання на дно гільзи. Пам’ятаю, ще на початку 80-х років хтось на заячому полюванні стрельнув таким набоєм (із підсипанням димного пороху на дно гільзи) і потім здивовано давав усім спробувати на дотик розпечений ствол рушниці. Зрозуміло – сильний спалах від підсипання димного пороху виштовхнув весь заряд повільно згораючого Соколу у ствол, де він в умовах допорогового стиснення повільно й догорав, передаючи енергію у вигляді тепла на ствол. Тож усі ці ігри з «Центробоєм» і підсипанням димняка, які дуже люблять мисливці-початківці, вкрай небезпечні.

 Негативною властивістю «Центробою» також є мікропрорив газів крізь щілини між стінками капсульного ковпачка й основи капсульного гнізда гільзи. Нехай у комісійних магазинах мисливці звернуть увагу на глибокі прогари металу щитка колодки навколо бойкових отворів у старих рушницях, експлуатація яких відбувалася на металевих гільзах із капсулем «Центробій». Важливо й те, що продукти згоряння капсулів із гримучортутним складом («Центробій», Жевело, Жевело-М) справляють серйозну роз’їдаючу дію на стволи, призводячи в них до швидкої появи висипу, що переходить у раковини. Особливо чутливі до таких хімічних деструкцій стволи рушниць Зауер, Зімсон, Меркель і більшість радянських зразків.

 Із практики полювання хочу сказати, що в багатьох випадках набої в металевих гільзах із капсулем «Центробій» дають такий чудовий бій бездимними марками порохів, що він нічим не гірший, а за швидкістю іноді й кращий, ніж у гарних фірмових набоїв у пластиковій гільзі. І це не мисливські байки, особисто був свідком вимірювання швидкості шроту з таких набоїв хронографом – вона сягала 390-418 м/с, перевищуючи швидкість фабричних набоїв майже на 70-80 м/с. Зрозуміло, що це не найяскравіший показник бою, який може бути досягнутий і простим перевищенням ваги порохового заряду, але в реальності багато мисливців добре освоїли специфіку спорядження набоїв у металеву гільзу й досягли в цьому великих успіхів.

 Цьому є прості пояснення – спорядження «латунки» із «Центробоєм» типове для середніх і дрібних калібрів, у яких найуспішнішими є повільно палаючі порохи і застосовуються щільні клейтухи розширеного діаметра. Відповідно, щільні клейтухи і слабкий капсуль у цьому випадку якраз і створюють оптимальні для повільних і навіть для середньошвидкісних порохів умови повноцінного горіння. І навпаки, спроби зібрати такий набій на потужному капсулі ведуть до випереджаючого викидання порохового заряду у ствол і його неповноцінного згорянню «не за місцем». Прикладом є результати спорядження набоїв 410 калібру на Соколі або Сунарі-32, звісно, із застосуванням єврокапсюля у пластикових гільзах завдовжки 76 мм. На «Сайзі» зі слабким клейтухом-контейнером у пластиковій гільзі потужний капсуль викидає весь заряд пороху у ствол, і виходить практично затяжний постріл, який супроводжується сильним іскрінням із вікна затвора коробки н/а в момент перезаряджання. А ось набої 28 і 32 калібрів, зібрані в латунних гільзах на «Центробої» і зі щільними повстяними клейтухами, на тих самих порохах і в довгоствольних ІЖ-17 дають відмінні за якістю постріли.
Такі порівняння свідчать про важливість розуміння специфіки процесів горіння порохів і умов їх використання.

Ігор Наконечний, біолог-мисливствознавець, професор, член науково-технічної ради Асоціації