Резолюція щодо розвитку оленярства та ведення вольєрного мисливського господарства в Україні

• Василь
• 25/11/2021
• 0 відгуки

РЕЗОЛЮЦІЯ

Всеукраїнської науково-практичної конференції “Європейський досвід і перспективи розвитку оленярства та ведення вольєрного мисливського господарства в Україні”

28 жовтня 2021 року
с. Радовичі, Волинська обл.

27-28 жовтня 2021 року в с. Радовичі Ковельського району Волинської області, на базі ферми з розведення благородного оленя ФГ «АМіЛа», Всеукраїнською асоціацією мисливців та користувачів мисливських угідь, за участі представників Державного агентства лісових ресурсів України, Міндовкілля України, Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), Міжнародної організації по розведенню диких тварин (IDUBA), понад 160-ти провідних мисливствознавців, вітчизняних та іноземних фахівців з Австрії, Латвії, Литви, Польщі, Португалії, Угорщини, вчених Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена Національної академії наук України, Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук, Національного університету біоресурсів і природокористування України, Білоцерківського національного аграрного університету та Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій Міністерства освіти і науки України, була проведена Всеукраїнська науково-практична конференція “Європейський досвід і перспективи розвитку оленярства та ведення вольєрного мисливського господарства в Україні”.

1. Визнаючи важливість обговорень, що відбулися, учасники Конференції зазначають:
1.1. Стагнацію вольєрного мисливського господарства України на зародкових стадіях розвитку порівняно з країнами Євросоюзу, де наразі збудовано десятки тисяч вольєрів та дичеферм й розмножуються мільйони тварин. Так, нині в Україні повноцінно функціонує лише декілька ферм з розведення оленів, тоді як у дев’ять разів меншій за площею Латвії – 111, де утримується 18,5 тис. тварин. Це більше ніж обліковано оленів в Україні в умовах природної волі загалом. Подібний підхід є всесвітньо визнаним екологічним інструментом спрямованим на збереження біорізноманіття, зниження мисливського пресу на природні угрупування тварин, задоволення рекреаційних та продовольчих потреб громадян.

1.2. Нормативно-правову недосконалість та неврегульованість, порівняно з країнами Євросоюзу, умов ведення вольєрного мисливського господарства та функціонування дичеферм в Україні.

1.3. Блокування окремими народними депутатами – членами Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної ради України і керівниками центральних органів виконавчої влади нормотворчих ініціатив (наприклад, Законопроєкт 3200-1 від 17.03.2020) спрямованих на європейську інтеграцію мисливської галузі України, зокрема в частині ведення вольєрного мисливського господарства та функціонування дичеферм.

1.4. Перманентну невизначеність Міндовкілля України з державною стратегією ведення мисливського господарства; популістичне загравання його колишніх керівників з так званими «зоозахисними» організаціями-грантоїдами. Невиконання Міністерством Рішення Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної ради України про схвалення рекомендацій виїзного засідання Комітету від 18.12.2019 № 20/11 щодо розробки «Концепції розвитку мисливського господарства в Україні на період 2021-2025 роки».

1.5. Відсутність у цілому державної стратегії розвитку мисливського господарства, спрямованої на поетапне досягнення рівня його ведення та законодавчого забезпечення до стандартів країн Європейського Союзу.

2. Приділивши особливу увагу питанням державного супроводу розвитку оленярства та ведення вольєрного мисливського господарства в Україні, учасники Конференції закликають:

2.1. Верховну Раду України, з урахуванням сучасних тенденцій до масштабного розвитку вольєрного мисливського господарства в країнах ЄС та за участі провідних фахівців галузі, вдосконалити правові механізми ведення вольєрного мисливського господарства та штучного розведення дичини в Україні.

2.2. Президента України:

2.2.1 Доручити Кабінету Міністрів України вжити невідкладних заходів щодо забезпечення євроінтегрованого розвитку лісового та мисливського господарств, захисту трудових і соціальних прав працівників та донорів цих важливих природоохоронних галузей.

2.2.2 Керуючись Рекомендацією № 128 Постійного комітету Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979), ініціювати імплементацію органами державної влади Європейської Хартії полювання та біорізноманіття (European Charter on Hunting and Biodiversity).

2.3. Кабінет Міністрів України:

2.3.1 Вжити необхідних заходів для термінового затвердження Стратегії розвитку мисливського господарства в Україні на період 2021-2025 роки.

2.3.2 Встановити послідовну прозору процедуру оформлення дозвільної документації на ввезення мисливських тварин в Україну з метою їх утримання, розведення, використання у мисливських вольєрах та розселення.

2.3.3 Доручити Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів скасувати процедуру повторного карантинування мисливських тварин й відбору проб біологічних зразків на ветеринарні дослідження, які проводяться Держпродспоживслужбою на території України, за умови наявності в імпортера відповідної ветеринарної документації міжнародного зразка та підтвердження проходження процедур попереднього карантинування і відбору необхідних проб біологічних зразків на території країни-експортера.

2.4. Міндовкілля України доповнити «Порядок утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах», затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2010 № 429, розділом щодо врегулювання питань утримання, розведення та використання мисливських тварин у стані неволі та напіввільного утримання в мисливських вольєрах.

      Оргкомітет Конференції