Потенціал мисливського господарства України. Порівняння обсягів добування дичини в Європі
На Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Актуальні питання ведення мисливського господарства в умовах воєнного стану», який за організації Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (ВАМКМУ) і Луцький національний технічний університет (ЛНТУ) пройшов в листопаді На Волині, свою доповідь представив доцент Кафедра лісівництва НЛТУ України Іван ДЕЛЕГАН.
У своїй аналітичній доповіді науковець порівняв обсяги добування основних мисливських видів тварин в Україні з показниками Австрії, Німеччини, Польщі, Словаччини, Угорщини та Чехії. На основі цієї роботи можна побачити потенціал мисливської галузі України і до чого нам потрібно прагнути:
– Один з найкращих показників, який найбільш об’єктивно дає оцінку рівня ведення мисливського господарства – це кількість добутої дичини. Адже це саме той продукт, заради якого мисливське господарство працює і отримує надходження.
Безумовно, що найкраще порівнювати кількість добутої дичини на одиницю площі мисливських угідь, але ми підемо іншим шляхом – порівняємо площі держав, яка приблизно тотожна площі мисливських угідь, а потім порівняємо обсяги дичини, які там добуваються.
До порівняння візьмемо довоєнний період – 2021 рік, коли мисливське господарство в Україні більш-менш велось.
Отже, бачимо, що площа України майже вдвічі більше за площу Німеччини чи Польщі. У 6 разів більше, ніж Угорщини, Австрії чи Чехії.
Ну і Словаччина взагалі в порівнянні з нами – це вкрай маленька держава.
Почнемо порівняння результатів ведення мисливського господарства з найпопулярнішого в країнах ЄС виду серед мисливців – оленя лісового.
Поляки у 2021 році добули 100 000 голів цього виду, обійшовши, навіть, Німеччину, в якій добувають понад 70 000 голів. В Угорщині приблизно така ж цифра. Австрійці добувають близько 50 000 голів на рік.
Якщо ж подивитися на динаміку добування впродовж останніх 20-ти років, то у Німеччині менше 50 000 голів оленя лісового не добували, дійшовши до нинішнього показника – 80 000 голів.
Обсяги добування сарни європейської в 2021 році.
Німці – є безумовними лідерами з показником добування майже 1 млн 300 тис. особин. Австрійці добувають 300 тис. голів – це у порівнянні з українськими 11 тис. – не співставні цифри.
Динаміка 20-ти років за кількістю добутої сарни європейської щороку збільшується. Окремі землі Німеччини добувають в рази більше, ніж добувалось в Україні взагалі.
Свиня дика.
В 2021 році в Україні добули 2500 голів кабана. В Австрії – 50 тис. голів, в Польщі – більше 143 тис. голів, чехи вполювали – 230 тис. голів, а німці – майже 890 тис. диких свиней.
Слід зауважити, що в Німеччині при полюванні на свиню дику немає лімітів і добування дозволене цілий рік. Здавалося б – такий підхід мав би просто знищити популяцію, натомість чисельність її тримається відносно стабільною. Навіть бачимо загальну тенденцію до збільшення популяції цього виду.
Лань європейська.
Майже 70 000 голів цього звіра добуто в Німеччині в 2021 році. А в Україні добуто 56 особин. Маленька Словаччина добуває 23 тисячі голів лані.
За останні 20 років менше 45 000 ланей німці не добували. А станом на сьогодні добування доходить майже до 70 000 голів.
Муфлон європейський.
По цього виду мисливської фауни лідером у добуванні є словаки, які добули в 2021 році 70 000 особин. І 16 особин добули – в Україні. Є, звичайно, об’єктивні на це причини, адже найкращі умови для цього виду були в Криму, який, на жаль, поки що не під контролем України. Тим часом у німців добування муфлона збільшилось з 5,5 тис. до 8,5 тис. особин і тенденція зростання чисельності продовжується.
Статистика по зайцю сірому.
Україна добула в 2021 році понад 150 000 особин, обійшовши більш як на 5000 Німеччину, де добули більше, ніж в Угорщині та Австрії. А поляки добули лише 10 000 голів. Проте так було не завжди. Німці добували на початку 2000 років – більше, як півмільйона голів зайця. Зараз ми спостерігаємо спад чисельності добутої дичини по цьому виду в Німеччині і це, в першу чергу, пов’язано із зменшенням популярності полювання на цей вид серед молодих мисливців.
Менше бажаючих добувати зайця – переорієнтація господарств та підлаштовування під мисливця, який хоче добувати інший вид.
Фазан звичайний.
Беззаперечні лідери – це Угорщина і Чехія. Відрадно, що Україна в 2021 році посіла третю позицію, здобувши 65 000 особин, залишивши позаду Німеччину, Австрію і Польщу.
Двадцятирічна тенденція по Німеччині показує, що німці знову ж таки на початку двохтисячних добували більше, як 450 000 голів фазана на рік, а зараз ледве 50 тисяч. Нема суттєвих чинників, які би впливали природно на зниження чисельності цього виду в Німеччині, але знову ж таки, відсутня популярність цього виду полювання серед молодих мисливців. Тому і знижується обсяг добування.
Показник мисливського господарства – кількість фахівців, які задіяні в мисливській галузі.
Три кити, які тримають мисливську галузь Європи. Це нормативно правова база, рівноправ’я, досконалість науково обґрунтованих правил та законів, які не суперечать здоровому глузду. Друге – наявність фахівців і третє – державна політика.
Тож німці утримують 48 000 фахівців з мисливства. Там діє 18 науково дослідних установ. Це державні установи та науково дослідні інститути і університети, які, в тому числі, за державне фінансування, ведуть наукові дослідження щодо мисливського господарства. Слід зауважити, що в кожному мисливському господарстві, на кожен єгерський обхід або ревір, розроблений, так званий, менеджмент план по кожному мисливському виду.
Тим часом австрійці мають 20 000 фахівців. Маленька Чехія – майже 6000, що дорівнювало кількості фахівців в Україні у 2021 році.
Поляки організували вже 17 осередків розведення дичини. Мають одну наукову дослідну станцію з проблем ведення мисливського господарства.
Крім того, що німці добувають дуже багато дичини, вони ще його й імпортують і досить багато. М’яса свині дикої в 2020 році німці імпортували понад 2000 тон з Угорщини, Франції, Іспанії, Австрії, але найбільше – з Польщі. Трохи з Австралії та США. Також німці закуповують м’ясо зайчатини – 802 тони (Нідерланди, Франція, Аргентина, Угорщина, Китай). Інші види мисливської фауни м’ясо якої закупили німці складає понад 14 000 тон. Як бачимо лідери-експортери до Німеччини є поляки, потім Угорщина та Іспанія. України в цьому списку, зрозуміло, немає.
Все це говорить про те, що і в України є потенціал, але треба змінювати підходи до ведення мисливського господарства. Потенційні можливості мисливського господарства України за німецькими стандартами без надзвичайних зусиль дали б нам можливість збільшити показники добування оленя лісового з 500 голів до 150 000. Сарни європейської ми могли б добувати до півтора-два мільйона голів, а не з 11 000. А свині дикої українські мисливці могли б бувати до 1 млн голів на рік мінімум. Тому треба робити висновки і працювати над цим.