Обережно – тварини на дорогах!
Коли автодороги розділили єдину колись природу на тисячі окремих клаптиків, у тварин ніхто не поцікавився, де вони мешкають, де харчуються і куди прокладають свої звірині стежки.
Окремі ділянки природи, обмежені дорогами, зазвичай надто малі, щоб вистачити для мешкання популяцій диких тварин. Тому, тварини мусять регулярно долати дороги. З ряду причин, саме тут їхня смертність зростає в десятки разів. Щодня, дорогою на роботу, з передмістя до Києва, я бачу щонайменше десять тварин, життя яких обірвалось цієї ночі під колесами автівок.
Головна причина небезпеки – чужорідність дороги для світу тварин, в якому немає природних інстинктів, що підказали б звіру і птаху, як поводитись на асфальті та не потрапити під колеса. Тваринам страшно перетинати дорожнє полотно із снуючими туди-сюди автівками. Тому, як правило, довго чекають на узбіччі, перш ніж наважитись перебігти. І ось… роблять відчайдушний ривок, коли машини нема поряд. Але тварини не дивляться по сторонах так, як вчать людських дітлахів у школі, і тому, просто намагаються якнайшвидше перебігти, а не перебігти обережно. Від того нерідко потрапляють під колеса автомобілів на зустрічній смузі. Деякі тварини, наприклад кішки, побачивши наближення автомобіля взагалі не тікають, а злякано присідають на місці. Собаки навпаки – починають задкувати; і коли їх налякала гучна автівка на зустрічній смузі, то вони нерідко задкують на ту смугу, що вже успішно подолали, не дивлячись на те, чи є автомобілі там.
Значно гірше ситуація складається вночі, адже тварин сліплять фари автомобілів і замість того, щоб втекти, вони «зачаровано» дивляться на джерело світла, намагаючись зрозуміти, що це таке. На жаль, саме на цій властивості тварин ґрунтується варварський спосіб полювання «з-під фар».
Гинуть на дорозі і птахи. Більшість лісових птахів природно бояться вилітати з-під крон дерев, щоб не втрапити до пазурів крилатого хижака. Коли ж їм доводиться перелітати дорогу, то нерідко вони намагаються летіти над самою землею, щоб бути менш помітними з висоти… і спускаються на рівень автомобілів.
Головна перешкода, яку тварини можуть зустріти на дорозі в сучасній Україні – бетонний відбійник, які тепер часто встановлюють на трасах для того, щоб автівки в аварійній ситуації не «вискочили» на зустрічну смугу. Подолати таку перешкоду наземній тварині не під силу. Втім, дізнатися про неї тварини теж наперед не можуть. Уявімо їжака або іншу тварину, яка наважилась перебігти автотрасу. Добігши до відбійника, тварина впирається у неподоланну перешкоду і пробує чи то повернутись, чи то знайти в ній сховок, що майже завжди призводить до загибелі під колесами.
Світова практика демонструє огородження трас, щоб унеможливити потрапляння тварин на дорогу в принципі. У нас же будують лише відбійники – прямо протилежне тому, що потрібне для безпеки чотириногих. Але насправді, зіткнення автівки із твариною нерідко стає причиною не лише загибелі останньої, а й призводить до ДТП, в яких гине чимало людей. Втім, навіть цей факт не стає причиною будівництва захисних споруд на автошляхах України.
Найгірше доводиться земноводним та плазунам. Адже вони надто повільні, щоб оминути колеса автомобіля. Жодній жабі або змії не під силу таке випробування. Проте вночі більшість жаб виходять зі сховків і вільно стрибають деінде у пошуках їжі. Звісно, чимало їх виходить й на асфальт. Ситуацію погіршують бордюри, що оточують дороги у населених пунктах. Зістрибнувши на дорогу, жаби можуть годинами шукати вихід з цієї несподіваної пастки, та загинути, не змігши вистрибнути через бордюр.
Ящірки і змії також свідомо виходять на дороги з незначним рухом. Річ у тому, що для пришвидшення травлення цим холоднокровним тваринам треба розігрітись. Тому, попоївши, вони шукають теплий камінь для сієсти. На жаль, дуже часто таким «теплим каменем» їм здається асфальт на лісовій дорозі. Саме сюди вони вилазять, не чекаючи несподіваної загрози від автівок, що ганяють з величезною швидкістю порожніми заміськими дорогами.
Ще одним вкрай небезпечним випадком є розміщення доріг вдовж річок. Вужі, а також тритони мешкають біля річок, але на зимівлю прямують до прилеглого до річки лісу. Нерідко вздовж річки пролягають дороги. Навесні, щойно стане тепло, всі ці тварини масово виходять із зимової сплячки і поспішають до місць мешкання, щоб не проґавити свій шанс у сезон розмноження. Тому, в такий час вони перетинають дорогу десятками, а інколи й тисячами. У зв’язку із масовою загибеллю жаб, у Березинському заповіднику у Білорусі встановили спеціальні переходи під дорогою.
Мабуть, найяскравішим прикладом до проблеми тварин на дорогах є життя карпатських саламандр та тритонів. Кожної весни всі жаби, тритони і саламандри, які лише є в Україні, прямують до води. Саме тут, у воді, вони знайдуть пару, відкладуть ікру і проведуть наступні кілька місяців. Тут народяться і виростуть їхні нащадки: спочатку метушливі пуголовки, а вже за кілька тижнів – впізнавані жабенята і тритончики.
Гірські річки надто стрімкі для неповоротких саламандр та й для інших видів. Відтак, для розмноження, карпатські земноводні збираються в калюжах.
Так вже сталось, що левову долю всіх калюж у Карпатах становлять глибокі колії, продавлені транспортом в гірських дорогах. Тут немає течії, достатньо води і сонячного тепла, безліч личинок комах (між усім, і вони тут зосереджені з тих самих причин).
В останні роки, коли пересічному громадянину став доступний широкий вибір приватного автотранспорту, вітчизняні автошляхи солідно збагатились позашляховиками, або як прийнято казати – «джипами». Щойно погода дозволить прогулянки на природі, власники позашляховиків спрямовуються подалі від міста і шукають гострих відчуттів.
Варто одному джипові «продирчати» кілометр-другий по гірському «серпантину», як всі амфібії, що були на цей момент в колії – загинуть. А сидітимуть вони там ще аж до кінця червня. Тому свій шанс загинути під мажорним колесом Mitsubishi, Chevrolet чи кремезного «Хаммера» має практично кожна тварина. Шансів вискочити з глибокої колії у тварин немає практично ніяких. А що вже казати про ікру і пуголовків, які при найменшій загрозі всі скупчаться на самому дні канави.
Проте в нашій країні створення переходів, тунелів, огорож й інших захисних споруд, що могли б вберегти тисячі життів тварин на автошляхах, не вважають за необхідне.
Відтак, життя необачних тварин лишається на совісті водіїв та цілком залежить від їхньої уважності. Цією статтею хочеться закликати водіїв до обережності на автошляхах. Чималу кількість невинних життів можна вберегти і силами тих, хто за кермом.
Зіткнення автівки із твариною нерідко стає причиною не лише загибелі останньої, а й призводить до ДТП, в яких гине чимало людей. Втім, навіть цей факт не стає причиною будівництва захисних споруд на автошляхах України.
Степан ЖАБКА,
Газета “Природа і суспільство”