Нас не залякати!

Їм коле око друковане слово!
Про напади «зоозахисників» на промисливські ЗМІ України.

Антимисливські організації тепер ще й націлились на невеличку когорту журналістів, які стоять на боці мисливської галузі й намагаються проливати світло на хейтерську, руйнівну, антидержавницьку діяльність «зоозахисників», на їхній біотерор, порушення ними законів права та моралі й замахи на знищення мисливського господарства на замовлення іноземних фондів, відпрацьовуючи їхні гранти. Журналістів, які відстоюють права мисливців та захищають мисливську галузь в Україні, можна перерахувати на пальцях однієї руки, а професійних видань і того менше, але вони дуже заважають розгортати антимисливський фронт псевдоприродолюбам.

Так, усюдисущий «природопохоронець», директор КЕКЦу В. Борейко подав до суду позов на редакцію «Лісового і мисливського журналу» за висвітлення І з’їзду Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, який відбувся у 2019 році. В. Борейко вважає, що автор публікації Роман Новіков виклав неправдиву та негативну інформацію, чим порушив честь, гідність та ділову репутацію природолюба. На думку позивача, врятує його репутацію – відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.

Головні претензії директора КЕКЦу – до висловлювань Володимира Нижника та Валерія Лисенка, які виступали на з’їзді та наголосили, що В. Борейко не має спеціальної освіти та наукових ступенів, тому не може називати себе екологом. Володимир Нижник наголосив у своєму виступі (цитата): «… нам треба впертості вчитись у псевдоекологів. Я не скажу у самого В. Борейка, там вчитись немає чого. «Борейко» – це не людина, це явище! Не було б його, було б інше явище. Це називається – паразитування на екологічних проблемах…»

З юридичної точки зору В. Борейко, насправді, не є «екологом», тобто не має спеціальної освіти еколога, що підтверджується самим позовом. Борейко має освіту «біолог» за спеціальністю «Зоологія та ботаніка», яка отримана ним у Донецькому державному університеті. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266: «Екологія» (код спеціальності 101) – галузь знань природничої науки, а «Біологія» (код спеціальності 091) – галузь знань біології. Тобто можна з впевненістю стверджувати, що «Еколог» і «Біолог» не тотожні поняття, більше того, не тотожність спеціальних освіт полягає в тому, що екологія та біологія – це різні галузі спеціальних знань. Таким чином позивач В. Борейко не має жодного відношення до еколога, адже це не діяльність, а наука, знання про яку отримують у ВНЗ. Тому, прохання до всіх, давайте припинимо представників громадських «зоозахисних» та «природозахисних» організацій називати «екологами», бо вони не мають жодного відношення до цієї науки.

Щодо висловлювань Володимира Нижника, то їх взагалі не можна віднести до конкретної фізичної особи В.Є. Борейка, бо дана інформація вжита в широкому значенні та стосується певного негативного соціального явища. Це висловлювання є оціночним судженням і відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий за це до відповідальності. (Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості).

Тож позов на редакцію «Лісового та мисливського журналу» – це фікція, порожній постріл, висмоктані з пальця претензії та звинувачення. Це намір залякати журналістів та видання, які заважають цим «природопохоронцям» швидко поховати мисливську галузь.

Сам же директор «культурного центру» скрізь обливає брудом усіх, хто не підпадає під його уявлення «природолюба». Незручні йому ЗМІ він спочатку ображав та нагороджував ганебними вигаданими преміями, а тепер перейшов до залякувань. Це його звичайна, вже відома тактика. Полягає вона в тому, що спочатку «головний природопохоронець» звертається до особи чи організації з певними вимогами, коли ті відмовляються «співпрацювати», подає до суду і знову намагається «домовитись», але вже шантажуючи позовом. Багато хто клює на цю схему і йде на умови, побоюючись судового процесу і його розголосу. Це підтверджується великою кількістю відізваних позовів нашого «борця за справедливість» і майже відсутність виграних у нього справ.

Таку ж схему В. Борейко намагався відпрацювати і з редакцією «Лісового та мисливського журналу», на яку він подав до суду, а потім намагався домовитись. Але ці журналісти не продаються і будуть доводити свою правоту в суді, не припиняючи своєї справи – висвітлення правдивої інформації на сторінках своїх видань.

12 травня мало відбутися перше засідання по цій справі, але позивач (В. Борейко) на нього не з’явився. Засідання перенесли на 6 липня. Будемо сподіватись, що він знайде час у своєму щільному графіку «зелених» справ і зійде зі свого небосхилу до судової зали.

Разом з тим, ми будемо всі разом слідкувати за процесом, розраховуючи на справедливу феміду і на неупереджене рішення суду.

Мисливців та всю мисливську галузь закликаємо підтримати наших журналістів та бути готовими, за потреби, відстоювати свої права у мирних зібраннях-протестах та виступах!

З повагою
Всеукраїнська асоціація мисливців 
та користувачів мисливських угідь