2 ТП (мисливство) ‒анульована. Що далі?

• Admin
• 25/03/2024
• 2 відгуки
• 2 ТП (Мисливство), Всеукраїнська асоціація мисливців іта користувачів мисливських угідь, мисливство, мисливська галузь в Україні, мисливське господарство, Статистика тваринного світу,

Державна служба статистики України своїм Наказом № 228 від 28.06.2023 визнала Форму № 2 ТП (мисливство) такою, що втратила чинність з 1 січня 2024 року.

Відсутність цієї інформації унеможливить виконання покладених на Міндовкілля зобов’язань щодо «ведення моніторингу та державного кадастру тваринного світу». Крім цього буде втрачена можливість здійснювати державне управління та контроль за охороною, використанням та відтворенням державного мисливського фонду.

Окрім цього варто зазначити, що до нині Міндовкілля не погодило поданий Держлісагентством проєкт Правил обліку диких тварин та форм облікових документів. Цим Проєктом передбачається затвердити удосконалені і такі, що відповідають вимогам часу, методики, які неофіційно тривалий час використовуються у мисливському господарстві і з якими на практиці ознайомлені відповідні штатні працівники та члени первинних колективів мисливських організацій.

Проблему ведення моніторингу та державного кадастру тваринного світу нам прокоментував кандидат біологічних наук, доцент, керівник наукової групи з дослідження мисливських ресурсів України Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України Віталій СМАГОЛЬ:

– Форма № 2 ТП (мисливство), яку з 1 січня анулювали була єдиним документом в якому акумулювались данні про чисельність диких тварин, їхнє переселення, розведення, добування тощо. Так, до Форми були питання, зокрема наявність в ній деяких видів, наприклад, кулана туркменського, який в мисливських угіддях України не мешкає апріорі. В цьому ж році ми не отримаємо жодних даних, що унеможливить нам робити будь-яку аналітику, використовувати ці данні в науковій роботі та на практиці. В Держстаті кажуть, що треба змінювати підходи обліків і статистики. Так, вдосконалювати статистику треба, бо маючи Форму № 2-ТП, ми отримували дані про диких тварин лише в державному мисливському фонді, а що відбувається в ПЗФ – на значній частині території країни, ми відкритих даних не мали і не враховували їх. Тож потрібно зробити уніфіковану форму, наприклад, «Тваринний світ», яка буде враховувати данні всіх територій, де мешкають дикі тварини, а не лише мисливських угідь.

В процесі вдосконалення статистики, потрібно також підвищувати ступінь обізнаності мисливствознавців. Вважаю необхідно запровадити нові систематичні групи: копитні (ратичні), замість хутрових звірів – хижі, гризуни та зайцеподібні, адже хутро у нас давно ніхто не добуває. Пернату дичину – замінити на систематичні групи птахів: гусеподібні, кулики, голуби, курині тощо.

Над цим треба працювати, але не знищувати щось, що працює, не розробивши і не запровадивши нового. Тим часом Форму № 2 ТП скасували і більше нічого невідомо. В Держстаті говорять, що буде створено електронну базу даних, якою зможе користуватись будь-хто, але це буде не статистична база, а адміністративна. Що це таке, який вигляд вона буде мати і коли запрацює – достеменно не відомо.

Кілька слів про Закон України «Про мисливське господарство та полювання», зокрема про статті 16, 17 та 19. Ці статті теж пов’язані із систематикою, визначенням і назвою мисливських видів. Наприклад у Законі фігурує такий вид, як заєць-русак. Назва цього виду потрапила до цього документа з радянських часів. Нині, в Україні, цей вид має наукову назву – заєць сірий.

Також одночасно в Законі «Про мисливське господарство та полювання» і у Червоній книзі перебуває три види: лось, байбак і тхір лісовий. Якщо майбутнє перших двох ще під питанням, то наявність лісового тхора у Законі виглядає дивно. А що робить в переліку мисливських ліцензійних видів та сама білка? Теж не відомо. Чи бачив хто-небудь, як виглядає ліцензія на білку? Полювання на неї, як і полювання, наприклад, на крота, кануло в літа разом із заготівлею хутра в минулому столітті. А такий вид, як великодзьобий зуйок, який в мисливському Законі визначений, як такий на який полювання заборонено? Взагалі не зрозуміло, що він там робить, адже в Україні він зафіксований лише двічі на прольоті більше сотні років тому. Тим часом до Закону не внесено водяну курочку та погонича на які полюють. Це треба виправляти і враховувати все це в новій формі статистики.

Щодо байбака. На мою думку, цей вид перед війною мав достатньо велику та стабільну популяцію і саме завдяки мисливцям. Чого він потрапив до Червоної книги – залишається загадкою, більше політичним рішенням, ніж логічним. На жаль нині частина ареалу його популяції опинилась на окупованих територіях на сході та півдні, але і на підконтрольній Україні території залишились значні його поселення. Наприклад, на Полтавщині, в Київській області… І, ймовірно, занесення цього виду до червонокнижних, лише зменшить його чисельність у майбутньому, а не навпаки.

Те саме стосується і необхідність перебування лося у Червоній книзі. Це таке саме спірне питання, адже якщо виходити з офіційної статистики та висновків науковців-зоологів, популяція лося на сьогодні може сягати 5500 тисяч особин і є достатньо стабільною. Тепер, коли лось став червонокнижним видом, мисливські господарства не вмотивовані займатись ним. Тим часом для браконьєрів лось – є дуже привабливим і легким у добуванні видом, а недотримання законів та відсутність державних програм з його відновлення та охорони – неодмінно призведе до стагнації цього виду.

Занесення байбака та лося – це переважно ініціатива громадських зооактивістів, які, переважно, не мають фахової освіти. Хто з них буває в лісових, польових, водно-болотних угіддях, зокрема з охоронною чи науковою метою? Так, підпалити мисливські вишки, разом з кількома гектарами лісу та його мешканцями вони можуть і це сходить їм з рук. Влада, за такі речі, мала б карати, а не підтримувати і дозволяти цим ще й хизуватись. В цьому році вже з’явились заяви цих організацій про їхнє «занепокоєння» вовком. Яка доля чекає на цей вид, будемо спостерігати за подіями найближчим часом.

Повернемось до наших обліків та статистики.

На мою думку, крім того, що мисливські види можуть змінювати свій охоронюваний статус, до них, також, може втрачатись й інтерес мисливців через певні історичні реалії. Як от кріт або лебідь, які в минулому столітті були мисливськими видами в Україні, а тепер вони з мисливської та гастрономічної точки зору не цікаві. Тож це також треба враховувати і періодично переглядати.

Підводячи риску, ще раз зауважу, що на мою думку, по-перше – форма звітності тваринного світу в будь-якому вигляді, але має бути ОБОВ’ЯЗКОВО, по-друге – вона має бути УНІФІКОВАНОЮ, як для користувачів мисливських угідь, так і для об’єктів ПЗФ, і по-третє – форма має бути прописана ГРАМОТНО з урахуванням систематичної зоологічної номенклатури.