Шакал заселяє Україну

Цей вид з’явився на території України недавно, але досить швидко в відповідних угіддях досяг високої чисельності. Найбільша щільність населення шакала в Україні зараз зафіксована в Нижньому Придунав’ї та в Нижньому Придністров’ї. Однак спеціальних досліджень щодо цього виду досі дуже мало. Треба визнати, що, незважаючи на занесення звичайного шакала до списку мисливських звірів країни, в більшості місць проживання обліків його чисельності взагалі не проводять. Тимчасом, цей, на перший погляд, еврітопний вид, про що свідчать відомості з різних місць його ареалу, в Південній Україні як основні біотопи обрав водно-болотні угіддя. Серед них морські коси, очеретяні займища, болота і плавні, на території яких врахувати звірів дуже непросто.

Тому надзвичайно цікавими є результати досліджень к.б.н. М.В. Роженка, проведені в дельті р. Дністер протягом 11 років – з 1998-го до 2009 рр. Вони засвідчили, що угруповання східно-європейської популяції звичайного шакала розвивається за типовою S-подібною кривою. Причому спочатку її зростання мало значну швидкість, завдяки чому тварини досить швидко (за 6 років) заселили дністровську дельту й заповнили всі придатні біотопи. За цей час їх чисельність зросла з 4 особин до 59, що було зумовлено високою плодючістю самок (3-10 цуценят), їх ранньою статевою зрілістю (10 місяців) і високою виживаністю молодняка. Пізніше, зі збільшенням розміру сімейних груп, зросла й частота контактів між тваринами, а також трофічна і територіальна конкуренція.

Наслідком цього стало руйнування буферних зон між сім’ями і зграями. Як правило, з досягненням популяцією високої щільності посилюється агресія звірів, відбувається фрагментація груп, а також витіснення низько рангових особин, а іноді й окремих сімей за межі основної території. Це є одним із механізмів стабілізації чисельності популяції, динаміка якої залежить від щільності. Тому навесні 2005 року сталася значна еміграція звірів із дельти, унаслідок чого чисельність шакала скоротилася на 57,6%. Це супроводжувалося зростанням смертності звірів з різних причин, але найбільше від зіткнення з автомобілями. Проте дуже швидко популяція відновилася й у. 2008 р вона сягнула другого піку. Після цього знову відбулося її скорочення. Отже, динаміка чисельності шакала в районі досліджень має хвилеподібний характер. З огляду на те, що площа придатних для проживання виду біотопів в дельті Дністра становить приблизно 12 тис. га, чисельність 50-60 особин, найімовірніше, є максимальною величиною.

Адже в такому разі щільність населення лише шакала сягала 4,2-5,0 особин/1 тис. га. Але ж, окрім нього, в дельті жило ще 12 видів хижих видів звірів. Це посилило трофічну й топічну конкуренцію між ними і багато в чому зумовило еміграцію шакалів та деяких інших тварин за її межі. Тим більше що шакал вирізняється значним консерватизмом поведінки й антагонізмом стосовно майже всіх інших хижаків. Протягом доби ці звірі обов’язково обходять по периметру свою ділянку, довжина якої за периметром у дельті Дністра становила 8-10 км. Водночас вони виганяють єнотоподібних собак і лисиць, які після появи шакала перестали зустрічатися взагалі. Наприклад, на стаціонарі у 2002-2005 рр., окрім шакалів, жило 2 горностаї, 1 кам’яна куниця, 1 європейська нірка, хоча раніше тут були звичними, а іноді й численними лисиця і єнотоподібний собака.

Великий вплив на динаміку чисельності шакала має полювання, яке поки що має регіональний характер. За усними відомостями мисливствознавця В. Безсмертного, у Кілійському районі Одеської області у 2010/11 рр. було добуто 44, у 2012/13 рр. – 20, у 2013/14 рр. – 12 особин цього виду. Однак це анітрохи не зупинило зростання його чисельності та не вплинуло на швидкість розселення. Стійкий осередок звичайного шакала сформувався на території Азово-Сиваського НПП (п-ів Бірючий). Восени 2015 року тут було враховано 21 звірка цього виду, що створило щільність 2,3 особини/1 тис. сухопутних або 9,6/1 тис. водно-болотних і лісових угідь. Звідси тварини розселяються по прилеглій континентальної території і в особливо сприятливих місцях формують нові осередки проживання. Наприклад, за даними А. Коваля, директора мисливського господарства ТОВ «Камелот-Інвест», у мисливський сезон 2015/16 рр. у плавнях Розумовсько-Біленької гряди на Дніпрі, розташованої на південь від Запоріжжя, мисливці добули 9 шакалів. Оскільки в цьому випадку полювання не мало винищувального характеру, можна очікувати відновлення вилученого поголів’я вже на наступний рік.

У степовій Україні шакал зустрічається в різних біотопах, однак, як і в інших частинах свого ареалу, він віддає перевагу водно-болотним угіддям. У період активного розселення найбільше зустрічей (32,7%) було зафіксовано на узбережжях лиманів (Дністровський, Утлюкський), озер (Сиваш) і морів (Азовське та Чорне). У водно-болотних угіддях звірі віддають перевагу тростинним заростям, де було виявлено багато слідів їх перебування. Проте самих тварин тут можна зустріти лише випадково, оскільки підібратися до них в густих масивах очерету, які мають великі площі, нереально. Тому з великої кількості зустрічей тварин у Південно-Західній Україні на очеретяні зарості припадає лише 14 (2,6%), а в Південно-Східній із 49-12 (24,5%), що не відображає фактичного використання хижаками цього біотопу. Частота відвідувань шакалом водно-болотних угідь, без сумніву, вища, оскільки на південному заході України багато разів звірів виявляли на автомобільних магістралях, які проходили в заплавах річок або поблизу великих водойм поруч із великими за площею асоціаціями очерету. Загалом шакали дуже люблять досліджувати дороги, де вони підбирають собак, кішок і, значно рідше, диких тварин, які загинули під колесами автомашин. У деяких випадках ці хижаки виявляють цікавість і самі виходять назустріч людині, але це буває рідко.

У місцях свого аборигенного існування (Середня Азія, Казахстан, Закавказзя) цей вид населяє густі ліси й водно-болотні угіддя, де є багато дичини. Він ніколи не піднімається в гори вище від 600 м, віддаючи перевагу низинам із чагарниковими й очеретяними заростями уздовж зрошувальних каналів, на узбережжях річок, морів і навіть поблизу населених пунктів. У пустелях шакал уникає безводних місць і селиться в комфортніших місцях – в оазисах, в садах, на кладовищах, у руїнах, на берегах ариків, водосховищ і в штучних лісонасадженнях. У Грузії цей звір живе в густих заростях чагарників і очерету на рівнинах біля води. Рідше шакал зустрічається в передгір’ях, не піднімаючись вище від 1000 м, зате охоче оселяється поблизу населених пунктів. Як притулки зазвичай використовує різні природні заглиблення, ущелини, іноді нори борсуків, дикобразів і лисиць. Значно рідше цей звір риє їх самостійно. У Південній Європі на території Болгарії, Сербії, Хорватії, Словенії та інших країн він також мешкає тільки поблизу води.

Останніми роками зросла чисельність шакала на території сусідньої зі Східною Україною Ростовської області (РФ), де щорічно стали добувати до 50 особин цього звірка. Уже зараз його проникнення в Донецьку, Луганську й Полтавську, а у 2015 р. – у Сумську області зі сходу стали звичним явищем. Із 2011 р. стали включати відомості про чисельність шакала в офіційні документи Одеської, а з 2012 р. і Донецької областей. І хоча вони ще далекі від істини, їх поява свідчить про формування на південному заході України маргінальної популяції нового виду мисливських звірів, яка успішно розвивається…

 Анатолій Волох, член науково-технічної ради Асоціації
доктор біологічних наук, професор

Comments on Post (2)

  • Борис Шумилин

    Я рад за Вас, вы так красиво описали колебания численности шакала,а что- ж вы не описали коллосальный вред наносимый этим видом. В Одесской области ,в тех районах ,которые вы описуете не встретишь косулю,зайца стало мало.Почему государство в лице научных мужей, не занимается тотальным уничтожением, или хотя бы регулированием численности? Я , сын егеря, детской площадкой для меня были Стенцовские плавни,охота в них была открыта и Килийский УОР занимался регулированием численности всех охотничьих видов хищников и бродячих собак. Организовывались коллективные охоты. В данное время плавни это биосферный заповедник,охота запрещена,мало того руководитель БЗ гражданин Волошкевич не занимается регулированием уровня воды в Жубрияновско- Стенцовских плавнях, как следствие увеличение территорий обитания шакала.Вы называете цыфры ,они далеки от реальных,приезжайте в дельту Дуная ,погуляйте ночью и Вы будете поражены колличеством у нас этого зверя,а еще попросите руководство заповедника предоставить данные учета косули на его территории и пусть покажут живых.Шакал уничтожил практически всех.Плавни сухие , птицы мало, рыба пропала, зато шакала не счесть.Считаю ,что необходимо вернуть территории не срогого контроля в пользование УОРа и только тогда будет реально ,а не на бумаге ,видна работа по регулированию популяций, закладки солонцов, постройки гнезд и так далее.В связи с выше изложенным у местного населения, крайне отрицательное отношение к БЗ и его руководству.С уважением,Б.Л.Шумилин.

    • Posted: 20 January, 2020 at 08:11 am
    • ywa1950

      Дякуємо за коментар! Ви повинні розуміти, що всього в одній статті не викладеш. Чекайте, буде продовження. Ми – не державний орган, можете нам не скаржитися, бо ми і без того робимо більше інших…

      • Posted: 20 January, 2020 at 15:50 pm