Доповідь першого віце-президента ВАМКМУ Віктора Червоного на з’їзді

Шановні колеги! Я радий бачити у цьому залі людей, які є небайдужими до долі мисливського господарства. Сюди вас привела занепокоєність станом галузі і величезне бажання змінити ситуацію на краще. Про стан мисливського господарства в Україні сказано вже дуже багато, але це питання,на жаль, в основному, обговорюється, в середовищі мисливців. Не хотілося б повторюватися, але, все ж, буквально тезисно кілька речень. В Україні постійно збільшується площа мисливських угідь, наданих в користування приватним, або клубним організаціям і це є позитив тому, що в угіддях з’являється реальний господар. На сьогодні це вже близько 700 господарств, або 28% площі мисливських угідь, УТМР належить 61,6% угідь і це товариство і надалі є найбільшим користувачем, державні підприємства мають 10,4%.

В Україні зареєстровано майже 750 тис. мисливців, що є надзвичайно високим показником для Європи, хоча тих, хто щорічно міняє карту добутої дичини близько 250-300 тис. чоловік. Тому більш об’єктивно треба говорити про таку кількість активних мисливців, що і відповідає середньостатистичним показникам, що у відсотковому відношенні до населення, складає приблизно 0,5-0,6%. В галузі працює приблизно 6,5 тис. працівників і це, в основному, єгерський склад, а ось мисливствознавців всього близько 500 чоловік. І це на 1200 мисливських господарств, до того ж, більшість з них не мають профільної освіти (біолог, мисливствознавець), в кращому випадку це – лісова освіта, де надаються також знання з мисливства. Галузь потерпає від нестачі кваліфікованих кадрів, а держава в цей же час вивела спеціальність «мисливствознавство» з переліку державного замовлення. Площа угідь, що обслуговує один єгер дуже велика – до 10 тис. га. І це не може не позначитися на охороні угідь від браконьєрів, на проведенні біотехнічних заходів, боротьби з хижаками що в свою чергу, призводить до низької чисельності тварин, особливо копитних, яка останніми роками впала. На сьогодні маємо 217 тис. голів – це надзвичайно мало, тому і ліміти добування малі, близько 20 тис. голів, але що цікаво, що і вони офіційно не використовуються (за 2018 рік добуто лише близько 13 тис. голів.)

Висновки робіть самі – але, в першу чергу через низьку чисельність звіра, а по-друге, через високу вартість ліцензії, до того ж, одноденних (тому їх не викуповують). Є й інші причини, про які ви самі добре знаєте. Однією з причин низької чисельності тварин є велика кількість хижаків і неефективна боротьба з ними.

Не можна не сказати про спроби екологічних організацій в боротьбі за внесення вовка до Червоної книги України, про заборону відстрілу бродячих собак та котів. І останнє, що хочу сказати, характеризуючи стан мисливського господарства України – це його збитковість. При загальних витратах на ведення мисливського господарства близько 400 млн. грн. на рік, окупність складає близько 63%, а різниця покривається за рахунок членських внесків в громадські та на клубні мисливські господарства, або за рахунок власних коштів бізнесменів, власників підприємств, яким надані угіддя в користування.

Хочу наголосити, що держава не вкладає жодної копійки в мисливське господарство, натомість одержуючи від користувачів угідь плату за ліцензії, податки, нарахування в пенсійний фонд, а недавнього часу і плату за користування угіддями. Підсумовуючи, скажу, що рівень ведення мисливського господарства можна схарактеризувати, як надзвичайно низький. Чи можемо ми досягти такої чисельності мисливських тварин, як у Європі? Так, окремі приклади ефективного ведення мисливського господарства вже є. Частина клубних та приватних господарств, вкладаючи власні кошти, вже досягли європейського рівня як по чисельності, так і по його добуванню. Чому така разюча різниця в кількості мисливських тварин? В першу чергу – це відношення держави, суспільства та самих користувачів до мисливської галузі, до полювання.

Ще у 2005-2006 роках Світовий банк запропонував Державному комітету лісового господарства долучитися до програми правозастосування й управління у лісовому секторі країн Східного регіону, дії Європейського інституту сусідства та партнерства (скорочено FLEG). На той час я очолював Державний комітет лісового господарства України і був уповноважений державою як координатор діяльності цієї програми в Україні. Поряд з вивченням досвіду Європейських країн в лісовому секторі ми активно почали вивчати питання ведення мисливського господарства в сусідніх з нами країнах Євросоюзу, зокрема, Польщі, Словаччини, Угорщини. Було вивчено мисливське законодавство цих країн та принципи ведення господарства, а вже через кілька років ведення мисливського господарства було виділено окремим питанням програми FLEG. Зроблено велику роботу, напрацьовані матеріали. І ось вам приклади. Порівняємо окремі розділи законодавства:

Спец. уповноваженими органами, як і у нас є: Міністерство сільського господарства, або Мінприроди, що діють спільно з дирекціями лісів, але на відміну від нас, там створена мисливська вертикаль – регіональні і районні органи зі своєю специфікою в кожній країні.
Дуже простий порядок надання угідь в оренду:

лісові угіддя надаються лісовими управліннями;
угіддя на охоронних територіях – управліннями охорони природи;
польові угіддя – управління мисливського господарства або як у поляків, воєводою за погодженням зі старостою, без згоди власників землі, але діє чіткий відшкодування їм збитків, завданих мисливськими тваринами;
чіткий механізм оплати оренди власникам землі;
і, головне, що угіддя надаються низовим мисливським колективам, які є юридичними особами, чого немає в нас, за винятком приватних господарів;
як правило, на кожні 3 тис. га береться на роботу спеціаліст з середньою спеціальною, або вищою спеціальною освітою, а єгер – на 500 га;
у поляків охорону угідь здійснює державна служба при воєводстві, а кожний користувач утримує в ній мінімум, одну людину за власні кошти. Вони забезпечені всім: форма, зброя, транспорт. Прав мають більше, аніж поліцейські;
щоб стати мисливцем, треба пройти серйозні навчання та скласти від 5 до 10 іспитів з різних напрямків і в т. ч. стрільбу (щорічно);
при виході на індивідуальне полювання, мисливець, маючи дозвіл, зобов’язаний зробити запис в книзі полювань даного господарства, яка знаходиться, як правило, на АЗС, або іншому доступному місці, що працює цілодобово. І результати полювання відображаються тут же;
під час полювання на копитних видається бирка для добування добутої тварини і нікому не приходить в голову не закріпити її на тварині одразу ж після добування, інакше ти вважаєшся браконьєром і покарання дуже суворе, аж до кримінальної відповідальності. За неефективне ведення мисливського господарства караються штрафами і користувач угідь, аж до позбавлення права оренди.

Все це дає той результат, який вони мають і громадські організації, що об’єднують мисливців, мають величезний вплив на ситуацію, а в деяких питаннях і управляють процесом. Це все відображено у звітах програми FLEG з рекомендаціями для України. Ми постараємося розмістити цю інформацію на нашому сайті, або, хоча б частину, тому, що обсяги її дуже великі. А тепер щодо культури ведення мисливського господарства і самого полювання та інформування громадськості .

Мені довелося побувати в Словаччині на мисливському фесталі на святі св. Губерта, покровителя мисливців в католицьких країнах. Місце проведення: старовинний замок. Рівень:виступ Віце – прем’єр – міністра; Міністра сільського господарства, Генерального директора лісів; представника вищого церковного духовенства, які освячували саму подію та дари мисливців: оленя, качок, фазанів, рибу. Перед глядачами пройшли представники мисливських організацій в парадній мисливській формі з прапорами, штандартами, дехто в старовинному мисливському спорядженні – як театралізоване дійство, з мисливськими собаками, соколами і т. д….

На святі – мисливська кухня з дичини, для всіх охочих, десятки тисяч відвідувачів, торгівля виробами зі скинутих оленячих рогів та інших трофеїв, організована виставка мисливських трофеїв, різні конкурси, змагання мисливських собак. Це, дійсно, свято мисливства. І все це на території старовинного замку, прикрашеного сотнями трофеїв з дуже давньою історією, більшість трофеїв замку датовані 19-м та початком 20-го століття і збережені по сьогоднішній день. Це культура, це надбання суспільства.

Перші паростки такої роботи є і у нас. Це мисливські фестивалі в Закарпатті останні 2 роки. На Львівщині в Сколе минулого року також був проведений мисливський фестиваль. А на Рівненщині – мисливський форум в липні та свято весни з випуском тварин з вольєра в природу. Це скромні кроки, але радує, що вони є. Треба залучати до цих заходів ширше коло громадськості і популяризувати мисливство, інформувати громадськість і нести культуру мисливства у мисливське середовище – в першу чергу, і, загалом – у суспільство.

Головні проблеми, на мою думку у мисливській галузі,

це недосконале законодавство;
негативна громадська дума про мисливців про мисливське господарство в цілому, що врешті-решт призводить до прийняття різних обмежень.

Держлісагентстсво України, будучи центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства, фактично втратило вплив на прийняття рішень, що стосуються мисливського господарства на державному рівні, і в першу чергу, через підпорядкування (або як правильно сказати – через координацію дій) Мінагрополітики, де немає розуміння наших проблем, як у лісовому, так і в мисливському господарстві, в тому числі, через повну відсутність відповідних кадрів в Цьому Міністерстві, а також через протидію нашим зусиллям з боку Мінприроди, яке повністю попало під вплив псевдо-екологів та антимисливців, і разом з ними оголосили війну мисливському господарству, відволікаючи увагу суспільства від надзвичайно серйозних проблем, як з екологією загалом, так і, зокрема, з проблемами ліцензування користування надрами та інше, де обертаються величезні кошти. А псевдоекологи протягують закони, які є згубними для мисливського господарства. Зусиллями радикально налаштованих екологів і антимисливців суспільству нав’язане хибне сприйняття мисливства і полювання. Суспільство, на жаль, вважає, що мисливець і браконьєр – це тотожні слова, а що ж мисливці, тобто, ми з вами, мовчимо і тільки обурюємося цим порівнянням у своєму середовищі. Ми втратили зв’язок із суспільством, ми не ведемо діалогу з громадськістю і самі інколи даємо привід так говорити.

І давайте відверто: ми не завжди законослухняні і, в першу чергу тому, що нас обклали, як вовків, недолугими законами і, знову ж таки, через нашу бездіяльність, через недостатню, або ж повну відсутність контакту з законодавчим органом, через несистемну роботу в цьому напрямку, через незабезпечення потужного супроводу у Верховній Раді тих дуже рідких ініціатив, що могли б хоча б трохи покращити стан галузі. Ось якраз для цього і має бути створена потужна громадська організація яка б взялася

за щоденну цілеспрямовану роботу зі зміни негативної громадської думки про мисливців на позитивну,
за інформування громадськості, що мисливство – це особлива форма господарської та рекреаційної діяльності, як компонент системи комплексного природокористування, як найбільш ефективний інструмент охорони мисливських тварин та середовища їх перебування.

Сьогодні нам навісили ярлики вбивць беззахисних тварин, при цьому зовсім не звертають увагу на те, що в сільськогосподарському виробництві не дотримуються елементарних природозберігаючих правил господарювання. За дослідженнями відомих в Україні науковців (біологів, екологів), популяції польової фауни зазнають втрат до 80 % від річного приросту лише під час польових робіт.

Дослідженнями встановлено, що до 45% приплоду зайця гине ще під час заготівлі зеленої маси, ще 15% – від обробки хімічними засобами сільськогосподарських угідь. Ще стільки ж – при сільгосппідпалах.
На 15% вилучених мисливцями зайців – 70% знищується аграріями під час проведення різних сільськогосподарських робіт.
До 65% гніздівлі куріпки, а також і перепілки (під час висиджування яйцекладок) знищується під час першого укосу сіна та багаторічних трав у всіх регіонах України.Ці дані у своїх статтях навів вчений-еколог, доктор с/г наук Василь Новицький. А екологам порадів би звернути свою увагу не тільки на мисливців, а й на аграріїв:

на неконтрольоване використання ними отрутохімікатів, застосування значної частини яких вже заборонено в розвинених країнах світу, на недотримання правил землекористування, недотримання сівозміни, коли на одному полі з року в рік сіють на величезних площах монокультури;
на застосування широкозахватної сільськогосподарської техніки, не обладнаної засобами відлякування тварин;
на підпалювачів сільгоспугідь, бо навесні вже багато років палають всі поля України і до цього нікому діла немає (хоча законом це з заборонено), а збитки несе не лише мисливська галузь, а в першу чергу природа, екологія в найширшому розумінні цих слів та багато іншого, що погіршує екологічну ситуацію в цілому та шкодить мисливському господарству, зокрема.

Про проблеми можна говорити дуже багато, але треба не лише говорити, а й діяти.

потрібно готувати законопроекти лобіювати їх проходження у Верховній Раді;
потрібно нести культуру полювання і мисливство в маси і тим самим викорінювати браконьєрство, не виключаючи звичайні каральні методи;
потрібно, в першу чергу, виховувати у самих мисливців повагу до тварин, як об’єктів полювання, до законів, що мають бути прийняті за нашої участі, які б забезпечили, з одного боку – захист тваринного світу, а з іншого – гармонійний розвиток мисливського господарства.

Тепер – щодо нашої асоціації. Асоціація, як громадська організація, заснована у вересні 2018-го року. Засновниками виступили кілька юридичних осіб, що мають у користуванні угіддя. Ними був зареєстрований статут організації. Почавши працювати, ми зрозуміли, що наш статут далеко не ідеальний і не відповідає вимогам і завданням, що ставляться перед асоціацією.

Ми підготували нову редакцію статуту та положення про відокремлені підрозділи (обласні філії) та розмістили їх на сайті. Після серйозного обговорення упродовж 2-3х місяців, врахувавши всі зауваження, які, до речі поступили, в своїй більшості, від львівської філії (за що ми їм дуже вдячні), новий Статут був зареєстрований у лютому 2019-го року. Робота по розбудові організації прискорилася і перший етап наполегливої роботи упродовж 8-ми місяців розбудови завершується сьогодні на з’їзді.

Хочу вам доповісти: я особисто разом з А.С. Шостаком об’їхали всі, без винятку, області України, де провели зустрічі з користувачами мисливських угідь. Наші ініціативи були підтримані і на сьогоднішній день створено 23 відокремлених обласних підрозділів у всіх областях, окрім Кіровоградської, які об’єднують у своїх рядах як юридичних, так і фізичних осіб. На сьогодні членами асоціації вже стали понад 400 юридичних осіб та більше 300 фізичних осіб.

Це далеко не той результат, на який ми очікували, враховуючи повну підтримку наших ініціатив під час проведених зустрічей, але це вже дає змогу говорити, що ми на правильному шляху і асоціація буде життєздатною.

Хочу сказати, що якраз багато заяв на вступ до Асоціації та бажання взяти участь у роботі з’їзду надійшли в останні кілька днів перед з’їздом, коли вже були проведені збори в обласних підрозділах, обрані делегати з’їзду та сформовані списки, що потребували реєстрації в Мінюсті. Були обрані також кандидати на посаду керівників цих підрозділів. Після обрання сьогодні керівних органів асоціації обрані вами кандидати будуть призначені директорами філій і вони продовжать роботу щодо розбудови асоціації і залучення в наші ряди нових членів.

Хочу з цієї трибуни подякувати засновникам двох мисливських господарств Київщини, які забезпечили практичне функціонування нашої асоціації в період її становлення, надавши нам офіс, оргтехніку, автомобіль для відряджень по всіх областях України для організації зустрічей з користувачами угідь та забезпечили фінансову підтримку для організації і проведення цього з’їзду. А мало чисельний апарат асоціації з 3-х чоловік працював на громадських засадах – це прекрасний приклад для наслідування іншим, хто хоче змін і вірить, що їх зробить Асоціація.

Ми ще не маємо розрахункового рахунку в банку і не отримали жодної копійки ані від членів асоціації, ані від можливих спонсорів, окрім допомоги від даних господарів. Сьогодні одним з питань роботи з’їзду буде і питання фінансового забезпечення роботи асоціації і в залежності від цього штат її працівників. Однозначно, ми відкриємо розрахунковий рахунок і субрахунки в областях і розраховуємо не тільки на моральну підтримку наших дій, а й на фінансову. Хотілося б, щоб в головному офісі працювати грамотні і досвідчені працівники мисливського господарства, науковці, юристи, хотілося б мати гарну прес-службу, щоб забезпечити виконання тих завдань, які ви поставите керівним органам асоціації. Є ще одне серйозне питання: це участь Асоціації в міжнародних мисливських організаціях.

Найбільшою і, напевне, найвпливовішою організацією в світі є Міжнародна Рада з полювання та охорони тваринного світу (CIC? International Council for Game and Wildlife Conservation).

На даний момент CIC налічує 1500 членів у 86 країнах на п’яти континентах. До її складу входять уряди 26 держав (в т.ч. Білорусі), громадських організацій, університети, експерти і приватні особи. Організація була створена у 1928 році у Франції, і до 1999 року штаб-квартира CIC розташовувалася Парижі. Сьогодні її головний офіс знаходиться у Будапешті (Угорщина).

Звичайно, в Україні є кілька приватних осіб, які є членами CIC, але, переважно, це люди, які цікавляться і займаються мисливською трофейною справою чи таксидермією.

Найбільша громадська мисливська організація в Україні УТМР 20 років тому уклала Угоду з CIC і, навіть, сплатила вступний внесок, але на цьому міжнародне співробітництво закінчилося. Але ж міжнародна співпраця з такими міжнародними організаціями, як CIC, могла б стати фундаментом для реформ і дати поштовх для розвитку мисливського господарства в Україні.

Що наша країна могла б отримати від співпраці з CIC? Насамперед, це – досвід розвинених країн.

Це – участь у різних міжнародних проектах, пов’язаних з мисливським господарством і охороною дикої природи.
Це – інвестиції в науку і в організацію мисливського господарства.
Це – адаптація нашого мисливського та природоохоронного законодавства у відповідність до світових вимог.
Це – європейська культура та традиції ведення мисливського господарства.
Це – розвиток іноземного мисливського туризму, що сприятиме надходженню валюти до бюджету держави і розвитку мисливського господарства України. Співпраця дасть поштовх до залучення пересічних мисливців і мешканців сільської місцевості до організації мисливського господарства та охорони дичини, а це – створення нових робочих місць, у невеликих містах та селах, що допоможе покращити рівень життя у тій, чи іншій місцевості та сприятиме зникненню браконьєрства.

Із самого початку CIC сприяв просуванню раціонального, але в той же час, традиційного і етичного полювання, підкреслюючи, що полювання і збереження дикої природи йдуть пліч-о-пліч. Основними партнерами CIC є : Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО); Програма ООН з довкілля (ЮНЕП); Програма розвитку ООН (ПРООН); Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Міжнародний союз охорони природи (IUCN); Федерація мисливських і природоохоронних Асоціацій Європейського союзу (FACE). Як бачимо, CIC заслуговує на те, щоб і Україна стала також активним членом цієї потужної міжнародної організації.

Мисливське господарство України, як ніяке інше потребує такої співпраці і допомоги, оскільки досвід і традиції розвинених країн Європи нам зараз просто необхідні, адже вони демонструють, що мисливське господарство може бути не просто прибутковим, а відігравати ключову роль у економіці держави.

Для інформації: анти мисливці знову внесли законопроекти, які можуть створювати величезні проблеми користувачам мисливських угідь аж до втрати права користування. Про це сказано в статті В. Нижника, яка є в газеті «Мисливство та рибальство».

Питання, хто буде знову відстоювати наші права, якщо не ми самі, об’єднавшись і створивши могутню організацію, це звернення не до вас (ви це зрозуміли, якщо ви тут), а до тих, хто думає, що йому це не потрібно, що все вирішиться само собою.

Можливо, я повторюсь, але не сказати не можу. Завдання апарату асоціації (що має працювати, звичайно ж, на платній основі) – прослідковувати законопроекти, що реєструються у Верховній Раді і можуть негативно вплинути на мисливське господарство. А ви знаєте, як наші опоненти приховують їх зміст під гарними назвами законів, які, начебто не стосуються мисливського господарства. Один з таких прикладів – в Законі про охорону Карпатських пралісів протягли повну заборону полювання на об’єктах ПЗФ і т.д. Виявивши такі законопроекти, треба включати всю вертикаль асоціації – від президента до рядового члена в роботу щодо роз’яснення депутатам згубності цих законопроектів для мисливського господарства, а значить і для охорони тваринного світу в цілому, не допустивши їх прийняття Верховною Радою.

І, навпаки, підготувавши законопроекти, які позитивно впливали б на розвиток мисливського господарства, забезпечити їх проходження у ВР через роботу з громадськістю та депутатами. Асоціація має координувати цю роботу в чіткій взаємодії з центральним органом влади в галузі мисливського господарства, який, звичайно ж, має враховувати нашу позицію. І він її буде враховувати, якщо ми будемо сильними і не опустимося тільки до популістської критики його дій, а будемо націлені на продуктивну співпрацю.