Віктор Червоний: “Нам слід усвідомити, що мисливське господарство – це галузь економіки і напрям екологічної діяльності, який потрібно закріпити на законодавчому рівні (засідання комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування 13.12.2019)

Об’єктивна необхідність реформування мисливського господарства в Україні  передбачає формування національної концепції його організації та розвитку, яка б ґрунтувалася на ефективних економічних, екологічних та соціальних інструментах з урахуванням національних традицій господарювання. Сам процес реформування мисливського господарства є досить затратним і повинен впроваджуватися поступово. Однією з основних умов проведення ефективних реформаційних перетворень є аналіз та вивчення досвіду найбільш розвинених зарубіжних країн щодо ведення та управління мисливським господарством. Відпрацьована століттями культура ведення мисливського та лісового господарства в країнах Євросоюзу дозволяє ефективно охороняти ліси та лісові ресурси. В цій системі мисливські товариства чи підприємства сприяють не тільки збільшенню поголів’я мисливської фауни й захисту довкілля, а й збільшенню біорізноманіття як невід’ємної складової покращення середовища існуючих видів диких тварин.

У нашій країні, на жаль, мисливське господарство, як цивілізований напрям діяльності, поки що тільки починає відроджуватися та розвиватися, наштовхуючись на перепони у вигляді недосконалого законодавства, слабкого дотримання законодавчих норм, браконьєрства та недостатнього розуміння того, що ми маємо дбати про сьогоднішнє та майбутнє гармонійне співіснування людини з природою, а не керуватися тільки тимчасовими емоційними бажаннями.

Хочу сказати, що ще у 2006 році я, як голова ДКЛГУ, підписав від нашої держави Декларацію про приєднання України до регіональної програми України «Правозастосування й управління в лісовому секторі країн східного регіону, дії європейського інструменту сусідства та партнерства» (FLAG), яка фінансувалась Європейським Союзом через Світовий банк у партнерстві із Міжнародним союзом охорони природи (IUCN) та Всесвітній фонд природи (WWF). Я був першим координатором цієї програми до 2011 року, а Марчук Ю.М. – з 2011 до 2016 (закінчення дії програми). Експертами даної програми були напрацьовані рекомендації щодо реформування як лісового, так і мисливського господарства на основі вивчення та аналізу законодавчої бази та практики ведення лісового та мисливського господарства країн Європейського Союзу – найближчих наших сусідів.

Щодо мисливського господарства, то це втілилося ось у такий документ на 68 сторінках. Про проблеми та шляхи їх вирішення можна говорити дуже довго, тим, кому це цікаво, ми надамо всі наявні матеріали. Зараз за браком часу, нагадаю буквально декілька основних тез.

Передусім нам слід усвідомити, що мисливське господарство це галузь економіки, а крім того – напрям екологічної діяльності і не лише усвідомлювати, а й закріпити це на законодавчому рівні. Водночас це імплементація законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яке б всебічно сприяло розвитку галузі.

У зарубіжних країнах мисливське господарство зазвичай користується податковими пільгами або не оподатковується взагалі. Зокрема, мисливське господарство Чехії отримує дотації від Міністерства сільського господарства і державних лісів, а також спонсорується виробниками мисливської зброї та спорядження. І так у більшості країн Євросоюзу. Приведу декілька порівняльних цифр:

Площа мисливських угідь в Україні у 1,5 рази більша, аніж у Німеччині, у 7 разів більша аніж в Австрії та Чехії, у 10 разів – ніж у Словаччині та Угорщині та у 20 разів більша,  ніж у Сербії. І якість наших мисливських угідь нічим не поступається.

Кількість користувачів мисливських угідь в Австрії у 10 разів більша ніж в Україні, у Чехії – у 5 разів, у Словаччині – майже у 2 рази і майже у 1,5 рази – ніж в Угорщині. На одного користувача мисливських угідь в Австрії припадає у 63 рази, а у Чехії – у 35 разів менше площі угідь ніж в Україні. У Німеччині фізична особа не може мати у користуванні більше 1 тисячі угідь. Це говорить про те, що невеликі мисливські господарства більш ефективні. Загальний річний товарообіг мисливської галузі у Німеччині становить 750 млн євро, а сума інвестицій у розвиток мисливського господарства сягає понад 1,5 млрд євро на рік.

У 2017 році надходження від ведення мисливського господарства у Словаччині складали 16 млн євро, видатки – 15 млн, чистий прибуток склав 1 млн євро. Найбільші надходження були за рахунок мисливського туризму, на другому місці – за дичину, викуплену мисливцями на власні потреби, на третьому – за продаж дичини спеціалізованим фірмам Пересічно вихід продукції складав 26 євроцентів з 1 га угідь.

Обсяги добування оленя європейського в Україні становив 295 особини, у той час як у Сербії за той же період – 1 026 голів, Чехії – 17 580, Словаччині – 41 500, Німеччині – 54 205, Угорщині – 55 100, Австрії – 61 500 голів. Обсяги добування козулі (сарни) європейської в Україні становили 7 600 голів, у той же час в Сербії – 15 200, Словаччині – 25 200, Угорщині – 113 700, Чехії – 129 200, Австрії – 285 700, Німеччині – 1 520 000 голів. За кількістю добутих голів козулі (сарни) європейської на 100 га угідь Німеччина посідає перше місце у Європі – 3 особини, що у 300 разів більше, аніж в Україні. Цей  показник складає 0,8 в Угорщині, 0,6 – у Польщі, 0,5 – у Словаччині та лише 0,01 – в Україні. В окремих господарствах Угорщини до 100 % прибутку отримують за рахунок трофейного полювання на самців козулі (сарни) європейської.   Товариство мисливців Сербії є членом міжнародних організацій – СІС, FACE і FCI. Вивіз трофеїв, що становлять або перевищують національні рекорди заборонений. Держава викупляє рекордні трофеї за бюджетні кошти.

   Обсяги добування свині дикої в Україні 6 300 особин, у Сербії – 12 000, у Чехії – 46 300, в Австрії – 63 000, в Словаччині – 69 300, в Угорщині – 143 100, у Німеччині – 573 300 особин.

Стежити за дотриманням законів про полювання у Німеччині зобов’язаний кожний мисливець. За браконьєрство передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3-х місяців до 5 років. Єгері Угорщини мають статус поліцейських. Кожен єгер забезпечується автомобілем в пальним, а площа обходу кожного єгеря не більше 3 тис. га польових і 500 га лісових угідь.  Штрафи за незаконне добування дичини в Угорщині  становить від 100 до 500 євро, а за трофейну дичину від 500 до 5000 євро. В Угорщині за невиконання вимог закону користувач може бути оштрафований державою на суму від 3 до 300 тис. євро, а у Сербії – від 12 до 25 тис. євро. Кількість задіяних фахівців у мисливському господарстві у Чехії становить 5 793, в Україні – 6 000, в Австрії – 20 000, у Німеччині – 48 000 чоловік. Німецька мисливська громада витрачає на свій імідж багато сил та коштів: організовують курси, навчальні класи, екскурсії та фестивалі для дітей та молоді, видають просвітницьку літературу, залучають до мисливського життя громадськість. Німецька громадськість, на відміну від української, підтримує мисливців і вважає, що вони роблять дуже багато задля збереження довкілля та його диких мешканців. Привертає увагу щорічне відрахування у фонд наукових досліджень (1,9 %), а також – на проведення зібрань, днів мисливства, семінарів, на громадську роботу серед шкільної молоді (1,2 %), а у нас у країні це заборонено законом!

До вступу у ЄС необхідно підготуватися не гірше, ніж свого часу Польща, де були передбачені доплати колективам мисливців у розмірі від 25 до 75 % від доплат у сільському господарстві країн ЄС. Польське товариство мисливців утримує 17 експериментальних осередків розведення дичини, одну науково-дослідну станцію з проблем мисливського господарства. Для порівняння у Німеччині у 18-ти державних наукових установах за державного фінансування ведуться наукові дослідження щодо мисливства.

Розуміння суті мисливського господарства як різновиду екологічної діяльності покликане забезпечити сприятливій податковий, кредитний та інвестиційний клімат для залучення коштів міжнародних донорів і приватного капіталу.

Ми порівнювали чисельність добування копитних в Україні та країнах ЄС, вона вражає. А тепер про проблему стрімкого скорочення в Україні різноманіття фауни на сільськогосподарських землях через сільгосппали, суцільну розорюваність та неконтрольоване використання засобів захисту рослин, заборонених у ЄС, та широкозахватної техніки, не обладнаної пристроями для відлякування тварин. Про це у своєму виступі на Парламентських слуханнях 27 листопада 2019 року говорив заступник директора з наукової роботи нашої Асоціації, доктор сільськогосподарських наук Новицький В.П. Зокрема, було наголошено, що 62 % від усіх зафіксованих причин загибелі тварин та руйнування яйцекладок птахів пов’язано із вищезгаданими факторами. Такі невиправдані для 21 сторіччя екологічні збитки давно не притаманні для країн ЄС і суперечать сучасній державній екологічній політиці та цілому ряду конвенцій та міжнародних зобов’язань, які взяла на себе Україна.

Для вирішення окресленої проблематики необхідне термінове осучаснення чинного законодавства у частині охорони польової фауни у процесі господарської діяльності.

Варто відмітити, що значну  частину зоосозологічних проблем України може вирішити мисливська галузь за умови виведення її на європейський рівень господарювання. Ще 2007 року Постійний комітет Бернської Конвенції рекомендував усім сторонам цього міжнародного договору, у числі яких є й України, взяти до уваги розроблену за ініціативи Парламентської асамблеї Ради Європи «Європейську Хартію полювання та біорізноманіття»,.. а викладеними у ній принципами керуватися при формуванні та реалізації державних природоохоронних політик з метою забезпечення стійкого мисливського господарювання, як інструменту збереження тваринного світу та середовищ його існування. Проте, станом на 2019 рік тексту Європейської Хартії полювання  та біорізноманіття немає досі навіть у бібліотеках головних державних установ  України, а вітчизняна мисливська галузь зазнає постійно зростаючих утисків з боку політиків і екопопулістів, що загалом засвідчує антиєвропейський рух нашої держави у цьому напрямі та ніяк не сприяє вирішенню існуючих природоохоронних проблем.

Я окреслив ряд проблем, а шляхи їх вирішення розміщені на висвітлених тут слайдах. Це, у першу чергу, удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, у тому числі спрощення процедури надання у користування мисливських угідь, оптимізація площі мисливських угідь, що надаються одному користувачеві, розроблення порядку та розміру плати за користування мисливськими угіддями. Важливо посилення правового захисту працівників мисливського господарства; оптимізація функцій державного управління та контролю за веденням мисливського господарства, посилення відповідальності за порушення вимог законодавства з питань мисливського господарства та полювання; формування позитивної громадської думки про мисливське господарство та полювання.   Закінчуючи, скажу, що нашою Асоціацією разом з науковцями (до речі, до складу Науково-технічної ради Асоціації входить 9 докторів наук та 15 кандидатів відповідного профілю) підготовлено Концепцію реформування та розвитку мисливського господарства України на 2020-2021 роки, яку погоджено колегією Державного агентства лісових ресурсів України, яку необхідно подати на розгляд Уряду, а також підготовлено законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення законодавства у сфері мисливського господарства та полювання, а також боротьби з браконьєрством). Просив би народних депутатів-членів Комітету долучитися до цієї роботи, розглянути цей законопроект, зареєструвати його та подати на розгляд Парламенту.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *