Бобер в Україні: історія та сьогодення

Незважаючи на те, що бобер – аборигенний вид, його столітню
реінтродукцію, після майже повного повсюдного знищення, скоріше
слід розглядати як заселення у новоутворений біоценоз. «Колишній»
вид став чужим в раніше «рідних», але змінених екосистемах,що
потрібно враховувати при управлінні нинішньою популяцією бобра.
Павло Маціборук – еколог, кандидат наук
спеціально для ВАМКМУ

Бобер європейський є найбільшим представником ссавців ряду гризунів північної півкулі. Ще в ранній історичний час бобер був настільки широко розповсюджений у світі, що його вважали найбільш звичною твариною.

Однак, починаючи з кінця XVII – початку XVIII ст., почався повсюдний різкий спад чисельності бобра й інтенсивне звуження меж його колись величезного ареалу. До початку XX ст. невеликі колонії цих тварин, у кількості 2-3 десятки особин, збереглися лише в 10-11 розрізнених місцях Старого Світу. Причина цьому – інтенсивне полювання через значний попит на його хутро, м’ясо та «бобровий струмінь», який використовували в медицині і парфумерії. Безконтрольне й масове винищення бобрів припинилося через значне скорочення чисельності тварин, коли промишляти їх стало просто невигідно.

На території колишнього СРСР на початку ХХ ст. бобер зберігся, головним чином, у трьох басейнах: Дніпра, Дону та нижньої частини Обі. В Україні тварини існували вздовж берегів р. Тетерев і її приток Крапивня й Визня, деяких приток Прип’яті, у заплаві Десни, а також в Чернігівській області – на Кривій річці. Усього їх тут нараховували близько ста особин.

Від повного зникнення бобра в Україні врятувало введення повної заборони полювання на нього, організація бобрових заказників та заповідників у місцях найбільшого збереження колоній, а також широка реакліматизація виду в районах його прадавнього перебування. Так, з 1934 р. в СРСР офіційно було розпочато штучне розселення бобрів для відновлення їхнього колишнього ареалу. Істотну роль у цьому відіграв значний резерват племінного матеріалу Воронезького, Березинського та, частково, Кондо-Сосвинського заповідників.

Завдяки реінтродукції бобра, чисельність тварин в Україні у 1971 р. зросла до 3880 особин, що дало змогу дозволити його промисел на шкурку. Однак істотні недоліки в організації полювання і у використанні продукції бобрового промислу унеможливили налагодити ефективну експлуатацію виду. Наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. спостерігається інтенсивний ріст чисельності популяції бобра. Це зумовлено екологічними і економічними чинниками: забороною полювання на бобра; зниженням антропогенного навантаження на території, де він мешкає; припиненням або різким скороченням робіт з гідромеліорації, внаслідок чого з’явилася нова штучна стація існування виду – лісомеліоративні канали; активною будівельною діяльністю бобрів, здатною в умовах перенаселення істотно розширювати площу приданих стацій для свого існування.

Понад 40 років тому (з 1971 по 2011 рр.) бобер увійшов до складу фауни промислових мисливських тварин України. Нині бобер європейський не включений до Червоної книги України, згідно з Червоною книгою МСОП, його віднесено до виду, що знаходиться у стані, близькому до загрозливого. Відповідно до Бернської конвенції (Додаток 3) «Реєстр видів, що підлягають охороні», бобер європейський віднесений до виду, що знаходиться під невеликою загрозою. Крім того, бобер занесений до регіональних Червоних списків України (ДЗМПСХ). Згідно із Законом України «Про мисливське господарство та полювання», бобер віднесений до видів, добування яких здійснюється за ліцензією.

Проте, незважаючи на давній дозвіл полювання на бобра, через неефективну експлуатацію запасів популяції бобра і нераціональне використання продукції його промислу щільність поселень тварин істотно збільшилась і давно перевищила регламентовану оптимальну ємність угідь, що надзвичайно загострило проблему нераціонального ставлення людини до популяції бобра. В Україні це призводить до виснаження кормової бази, зниження темпів приросту поголів’я, порушення статевої і вікової структури популяції, росту інтенсивності інвазійних і інфекційних захворювань, що зумовлює депресію популяції і різке зниження чисельності тварин.

Сьогодні наші мисливськогосподарські організації не ведуть належного обліку чисельності бобрів, не дотримуються науково обґрунтованих норм вилучення тварин для підтримання їх оптимальної чисельності. Причинами цього є недостатнє матеріально-технічне забезпечення, відсутність кваліфікованих кадрів, а найголовніше, низька матеріальна зацікавленість мисливців і мисливських господарств у видобутку продукції бобра (шкурки, пух, м’ясо, «бобровий струмінь»).

Тим часом швидкий ріст чисельності бобрів і активне їх розселення, спричинене високою екологічною пластичністю виду, зумовлює інтенсивне заселення тваринами водойм і прибережних фітоценозів навіть у найбільш несприятливих місцях, пристосовуючись до багатьох видів господарської діяльності людини. Нині бобер в Україні заселяє водойми природного й штучного походження, проточного й непроточного типу, включаючи русла великих і середніх рік з їхніми заплавними озерами й протоками, малі річки, струмки, лісові озера, болота, меліоративні канали, старі торф’яні кар’єри, стави й великі штучні водоймища, береги яких, зазвичай, вкриті осиковими, тополевими, березовими, вільховими насадженнями або густими заростями чагарникових верб.

Динаміка чисельності бобра європейського в окремих природно-кліматичних зонах України, особин*

Природно-кліматична зона

Чисельність бобра європейського за роками, особин

1999 2001 2003 2005 2007 2009 2011 %
Полісся 10587 12386 14110 16845 23050 28871 33803 74
Лісостеп 2642 2748 3934 4846 5338 6605 7662 17
Степ 477 555 720 1221 1525 2197 2557 5
Карпати 79 143 313 492 866 1244 1699 4
Всього по Україні 13785 15832 19077 23404 30779 38917 45721 100

*за даними Державної служби статистики України

Станом на 01.01.2011 р. чисельність бобра європейського в Україні становила 45,7 тис. особин. Нині ареал поширення виду в Україні охоплює значну частину території країни. Він розповсюджений в 21 з 25 областей, з яких 74% припадає на зону Полісся, 17 – Лісостеп, 5 – Степ і 4% Карпати. Розселення популяції бобра в різних областях нерівномірне, за неоднорідності їх території щодо придатності для його існування, а також і особливостей минулого розповсюдження тварин. Найбільше тварин мешкає в Житомирській області – 8549 особин, або майже 19% від загальної чисельності виду в Україні, услід за нею йде Чернігівська, Волинська, Рівненська, Сумська, Київська та Полтавська області. Статистичні дані фіксують активний процес розселення бобра. Вид стає звичним у степовій зоні і рівнинній частині Карпатського регіону. Далекі міграції свідчать про те, що в ряді районів щільність локальних популяцій вже перевищила потенційну ємність угідь, придатних для існування виду.

Офіційне добування бобра в Україні за 1999–2011 рр. у середньому становить 0,2%, тобто майже взагалі не проводиться, на відміну від Європейських країн. За даними Державного агентства лісових ресурсів України, за цей період в країні добуто 677 особин цих тварин, в тому числі в Львівській області – 272, Житомирській – 153, Рівненській – 65, Луганській – 62, Чернігівська – 52 Хмельницькій – 51 і в Київській області – 22 особини. Таким чином в середньому щорічно в Україні офіційно добувають до 60 особин бобра. Слід також зазначити, що існує у нас і нелегальний промисел бобра, що за даними Г.М. Панова сягає 5-7% річного приросту популяції.

Загалом чисельність бобра в Україні за 1999–2011 рр. зросла в 3,3 рази і ця тенденція зберігається. Поголів’я цих тварин щороку збільшується, проте досі планово не регулюється, оскільки немає попиту на цей вид і часто відсутня достовірна інформація про фактичну та оптимальну чисельність бобрів в межах певної території. Внаслідок відсутності заходів щодо оптимізації чисельності бобрів, відбуваються негативні наслідки як в самій популяції тварин, так і в лісових екосистемах Українського Полісся, де вони мешкають.

Оцінюючи дані офіційної статистики слід враховувати те, що далеко не завжди вони є достовірними. Це пов’язано з тим, що: на значних площах в останні десятиліття облік чисельності бобра взагалі не проводили; багато мисливських господарств майже не проводять первинний облік цих тварин, оскільки не займаються їх добуванням; недосконалими є методи збору первинної інформації. За нашою оцінкою, офіційні дані про чисельність бобра приблизно на 40–60% можуть бути занижені. Подібні оцінки дають біологи-мисливствознавці країн Європи. Проте загальні тенденції динаміки популяції вони відображають вірно.

Судячи з відновлення ареалу бобра в Україні і значного збільшення його чисельності за період з 1930 до 2011 рр., експеримент з реінтродукції виду був вдалим, але вичерпний аналіз його результатів досі залишався не проведеним. Незважаючи на те, що бобер – аборигенний вид, його столітню реінтродукцію, після майже повного повсюдного знищення, скоріше слід розглядати як заселення у новоутворений біоценоз. Це положення посилюється і сучасними умовами, особливо з урахуванням великих масштабів перетворень екосистем, які відбуваються в результаті кліматичного і антропогенного впливу, і того, що багато з цих перетворень є необоротними. «Колишній» вид став чужим в раніше «рідних», але змінених екосистемах, що потрібно враховувати при управлінні нинішньою популяцією бобра.