Відкритий лист Асоціації до членів Робочої групи при Міндовкіллі України з питань реформування “червонокнижного” законодавства

Шановні колеги, ми не маємо принципових зауважень стосовно ваших пропозицій до Закону України “Про Червону книгу України”, які були зведені у порівняльну таблицю. Зі свого боку, хочемо додати, що від користувачів мисливських угідь України до нас надходить багато звернень з питаннями такого характеру: “Чому байбака хочуть занести до ЧКУ, якщо вид нині облікований у 8-ми областях, а досліджений автором подання багато років тому, і то лише в двох областях…?“, або “Чому лося в Україні у 2017 році було офіційно обліковано 6300 ос., але вид був занесений до ЧКУ на основі висловлення окремими вченими оціночних суджень про його значно меншу чисельність та можливі причини її скорочення?“, або “Чому Нацкомісія готує подання, що базуються на суб’єктивних думках та уявленнях вчених, які ні за посадою за основним місцем роботи, ані за напрямом основної наукової діяльності не мають глибоко наукового відношення до тих видів, до яких із незрозумілих причин виявляють спонтанний інтерес?“, або “Чому єгерська служба десятиліттями охороняє та успішно примножує той чи інший вид тварин, несе людські втрати (наприклад, за останні 20 років при затриманні лосиних браконьєрів загинуло 12 чоловік), а його потім заносять в ЧКУ з “обгрунтуванням”, що помістилося на…одному аркуші формату А4?!” і т.д. і т.п. Ці всі питання нині потребують фахової дискусії.
У зв’язку з вищезазначеним, на наше глибоке переконання, існує гостра необхідність доповнення прикінцевих положень:

до частини 3 статті 14 ЗУ “Про Червону книгу України” текстом орієнтовного змісту: “….Загальний порядок виконання досліджень та вимоги до оформлення наукових обґрунтувань до пропозицій про занесення до Червоної книги України видів тваринного або рослинного світу визначаються відповідними наказами Національної академії наук України.”

до частини 4 статті 14 ЗУ “Про Червону книгу України” текстом орієнтовного змісту:“… Пропозицій про занесення до Червоної книги України видів тваринного або рослинного світу, які є об’єктами господарського використання, підлягають проведенню процедури громадських слухань. Порядок проведення громадських слухань у процесі розгляду та узагальнення таких пропозицій визначається наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища“.

Таким чином, прийнявши ці доповнення до ЗУ “Про Червону книгу України”, Національна академія наук України мала б змогу: запобігати адмінтиску з боку міністерств та відомств, а також непрозорим, замовним та іншим видам наукових досліджень з елементами академічної недоброчесності; визначити загальну методологію досліджень, у першу чергу стосовно повноти їхньої кваліфікаційної, часової та географічної відповідності; уникати непорозумінь з громадськістю і суб’єктами господарювання та іншими сторонами…

Ну і, з вашого дозволу, коротенько про загальну позицію Асоціації. Шановні колеги-науковці, українська мисливська спільнота, як і всі ми – дуже різна і безумовно прагне до самовдосконалення, до чого ми зокрема її своєю діяльністю й підводимо. Але ви повинні розуміти, де немає законослухняного мисливця – завжди є браконьєри, з якими у лісі ні професора, ані міністерські чиновники зовсім не борються і цьому підтвердженням є офіційна державна статистика останніх років, яка свідчить – понад 90% протоколів на браконьєрів в Україні складаються саме єгерською службою, а не екологічною інспекцією, наприклад…

Що про мисливство говорить світ. Рекомендація ПАРЄ 1689 (2004), Рекомендація 128 (2007) Постійного комітету Бернської конвенції (1979), Керівні принципи МСОП щодо трофейного полювання (2012)…і багато інших міжнародних документів спонукають нас до усвідомлення того, що не може бути кращих інструментів охорони видів тварин, і в першу чергу рідкісних, які є чи можуть бути об’єктами господарського використання або браконьєрского промислу, аніж економічні! Ми ніколи вам не сказали б, що потрібно винести з Червоної книги України ведмедя бурого чи рись євразійську! Адже ці види у різній мірі є природними ворогами “бюджетформуючих” видів у мисливській галузі. Тому наполягаємо на їх цілковитій охороні і створенні осередків природного відтворення, у першу чергу – на територіях об’єктів ПЗФ.

Але, пробачте колеги, коли мова йде про, наприклад, копитних,чисельність яких користувачі мисливських угідь постійно прагнуть підвищити до оптимального рівня, сіють біополя, годують взимку, цілорічно охороняють, то рішення відібрати все це у того ж лося виглядає смішним і водночас плачевним для цього виду… Теж саме змушені сказати і стосовно байбака. Міндовкілля надіслало нам листа в якому зазначило, що жодної особини цього виду на територіях об’єктів ПЗФ України обліковано не було. Воно і зрозуміло, бо по-перше ніхто його і не рахує там як слід, по-друге на цих територіях є проблеми з сінокосінням та випасом худоби, що унеможливлює благополучне існування цього виду. В той час всього за декілька кілометрів від м. Полтава існує і успішно розвивається субпопуляція байбака чисельністю понад 1200 ос., про яку напевно ніхто і не чув. Мисливське господарство, яке належить агрохолдингу (який під цей проект залишив нерозораними великі площі агроландшафтів) опікується цим видом і здогадайтеся, як вчинить це господарство і агрохолдинг, коли байбак опиниться в Червоній книзі?.. І таких субпопуляцій у нас десятки.

Ми – ЗА ЗАКОН! Але ми проти антинауковості та недолугих бюрократичних формальностей, коли їх ціна коштує зникненням з терен України конкретних видів тварин… Як заявляв професор С. Межжерін “..главное что лось в ЧКУ.., а дальше вся ответственность на плечах государства…“. Колеги, наше “государство” плювати хотіло на нас з вами, на українську науку, а на лося – десять разів! Де обіцяні Мінекології ще у 2017 році кошти на “об’єктивний” моніторинг чисельності лося? Де обіцяна міністерством програма відновлення цього виду?.. Хто які дослідження по лосю з того часу провів?.. Що Міндовкілля сьогодні анонсує по лосю..? Повний нуль!!! І зараз ця сама “музика” включається по байбаку… Чи не краще було б нам врятувати для початку зубра, рись, ведмедя (ситуація з усіма переліченими видами плачевна, ЧКУ чомусь особливо не допомагає), а вже потім братися за “порятунок” інших мисливських видів?..

Шановні колеги, саме тому ми ситуативно, по кожному виду, повинні працювати в дискусії і визначати всі плюси та можливі ризики, якщо маємо на меті дійсно порятунок цих видів, а не замовний піар чи дотримання бюрократичних формальностей. Ми сподіваємося, що найближчим часом усі ці питання нами всіма будуть обговорені у форматі круглого столу. Якщо Міндовкілля чи НАН України виявляться не зацікавленими в цьому заході, можемо запропонувати свої організаторські послуги. Дякуємо вам за розуміння!

За дорученням керівництва Асоціації
та з повагою до кожного з вас
Голова науково-технічної ради
Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів
мисливських угідь, доктор наук (03.00.16 – екологія)
Василь Новицький