Відкрите звернення до предстоятелів українських Церков

Чи не дві пташки продаються за гріш? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого. У вас же і волосся на голові пораховане. Тож не бійтеся, бо цінніші ви за багатьох птахів.
(Від Матвія 10:29-31)

ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ МИСЛИВЦІВ ТА КОРИСТУВАЧІВ МИСЛИВСЬКИХ УГІДЬ
вул. Сім’ї Хохлових, буд. 15, офіс 202, м. Київ, 04119

№ 2 від 11.02.2022

ПРЕДСТОЯТЕЛЮ
Православної Церкви України
Блаженнішому Митрополиту
Київському і всієї України
ЕПІФАНІЮ
вул. Трьохсвятительська, 8,
м. Київ, 01001

ОТЦЮ І ГЛАВІ
Української Греко-Католицької Церкви
Блаженнішому СВЯТОСЛАВУ
вул. Микільсько-Слобідська, 5,
м. Київ, Україна, 02002

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Ваше Блаженство !

Минуло понад пів року з того часу, як до ваших секретаріатів нами були передані пакети спільних звернень від наймасовіших мисливських об’єднань з клопотаннями підтримати своїми благословеннями 800-тисячну мисливську спільноту України у її прагненні до тіснішого єднання з Церквою.

Проте офіційних відповідей, ні від Православної Церкви України (ПЦУ), ані від Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ), ми досі не дочекалися. Натомість отримали роз’яснення телефоном від секретаріату ПЦУ про те, що це питання розглядалося, але рішення по ньому невідоме, а також електронне повідомлення від працівників секретаріату УГКЦ подібного змісту, з прямими натяками, що, на їх погляд, мисливство – це буцімто негуманна розвага і не більше.

Даруйте, але мусимо заперечити. Мисливство, ваше Блаженство, – значно більше, ніж можуть собі уявити не обізнані з цією сферою громадяни. І для того, щоб це усвідомити служителям Церкви, достатньо було задовольнити наше прохання бути присутніми при розглядах клопотань. Згідно українського законодавства, якого ми всі зобов’язані дотримуватися, мисливське господарство – це галузь суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності, використання та відтворення мисливських тварин. Сьогодні в цій сфері, окрім вищезгаданих мисливців, працює 1157 юридичних осіб (мисливські господарства) та понад 11 тисяч працівників мисливської і обслуговуючих її галузей, які щоденно виконують покладені державою обов’язки з охорони та примноження тваринного світу нашої Батьківщини.

Вважаємо своїм обов’язком також відмітити, що надто багато у неофіційних відповідях ваших підлеглих було упередженості та холодного політичного розрахунку. Вочевидь, служителі Церкви, які приймали рішення відмовчатися, не захотіли, або побоялися, привертати увагу суспільства до порушеного питання. Але Церква – не політична організація! Тому нам незрозуміло, чому Церква, яка має нести Слово Боже в усі прошарки суспільства, проникаючи навіть до в’язниць, де утримують вбивць і ґвалтівників, відмовляється від свого обов’язку чинити духовну просвіту серед мисливців? Адже мисливці – не злодії, а так само як і рибалки, збирачі грибів чи рослин, перш за все, шукають єднання з природою, здійснюючи дбайливе та законне користування дарами Божими. Мисливці, так само як і скотарі, власним коштом примножують та охороняють від зловмисників (браконьєрів) тварин, що мешкають у наданих їм угіддях, добуваючи контрольований державою відсоток живності, зокрема тієї, котра безпосередньо шкодить людській праці або загрожує здоров’ю і життю громадян.

То чи має Церква право відмовчуватися та відсторонюватися від своєї, майже мільйонної, фактичної і потенційної пастви? Відповіді на ці питання повинні знайти саме ви – предстоятелі фундаментальних українських Церков. Тому закликаємо сьогодні Церкви, до яких звертаємося, у прийнятті своїх рішень бути перш за все Божими, а не політичними чи фінансовими установами, які завжди шукають вигідні для себе тактики та аудиторії.

У Святому Письмі ми можемо знайти багато посилань, які підтримують мисливство, і навіть визначають його запорукою для отримання благословення. Втім, окремі релігійні діячі, в різні часи, по-своєму тлумачать такі рядки Письма. Попри це, все більшу увагу привертають факти широкого єднання європейських церков з мисливськими спільнотами своїх країн, яке зростає з кожним роком. Так і в Західній Україні вже понад десятиліття офіційно впроваджено капеланство серед мисливців за благословенням Блаженнішого Любомира Гузара. І по сьогодні тут діє тісне єднання Церкви та мисливців^{1, 2, 3}. «Таке служіння передбачає щоби цивільні люди, які носять зброю, відчули присутність Церкви і Боже благословення. Господь дав нам цю землю, щоб ми на ній господарювали, але по-Божому. Це розуміння Божого господарювання на цій землі приходиться до нас, щоби ми своєю присутністю могли вливалися у цю природу, оберігати її, опікуватися нею, розвивати її, а найперше любити її. Бо коли ми любимо природу, то вона буде прихильною до нас і те, що ми вполюємо, розмножимо – це буде радувати наше серце», – зазначає головний мисливський капелан, єпископ Сокальсько-Жовківський УГКЦ Михаїл Колтун. Тому для нас залишається загадкою чому ж сучасна Українська Греко-Католицька Церква не бажає розвивати започатковану Патріархом-предстоятелем справу?

Так само, не зрозумілою є закритість в цьому питанні Православної Церкви України, яка своїм мовчанням лише стимулює вітчизняні мисливські колективи, супроти волі більшості, шукати духовної настанови в єпархіях іноземних церков, що діють в Україні. І це відбувається саме в той час, коли на тлі російської агресії, Міністерство оборони України своїм наказом зачислило мисливство до мобілізаційних професій, а Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України прийняли нормативно-правові акти про залучення мисливців до оборони країни, на яку ті, в усі часи, і без того ставали в перших рядах.

Разом з тим, ми поділяємо думки духовенства, висловлені у неофіційних відповідях, про те, що серед українських мисливців непоодинокими є випадки різноманітних прогріхів. Проте хочемо зазначити – природно, що деякі мисливці, так само як і окремі держслужбовці, лікарі, вчителі, спортсмени чи будь-які живі люди, незалежно від професії й хобі, мають свої особистісні недоліки, з якими варто боротися, в тому числі з допомогою Слова Божого. Саме тому ми і зверталися до Церков з клопотаннями організувати та розширити духовне наставництво над мисливським товариством України нарівні з іншими спільнотами.

У зв’язку з вищезазначеним, за дорученням керівників найбільших громадських мисливських об’єднань України – Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, Українського товариства мисливців і рибалок, Національної асоціації стрільців, Федерації мисливського біатлону України, ГО «Душа мисливця» та інших, звертаюся повторно особисто до вас – Ваше Блаженство Митрополите Епіфанію та Ваше Блаженство Отче Святославе, зі спрощеною формою клопотання про призначення головних мисливських капеланів у підпорядкованих вам Церквах, а також капеланів у обласних та районних центрах України.

Відповіді на звернення прошу надати у визначені законодавством строки.

З проханням молитов
Координатор ініціативної групи
громадських мисливських об’єднань України,
Голова науково-технічної ради
Всеукраїнської асоціації мисливців
та користувачів мисливських угідь,
доктор сільськогосподарських наук
зі спеціальності “Екологія” Василь Новицький