Про мисливські традиції в Україні
Павло ХОЄЦЬКИЙ, професор кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету, доктор сільськогосподарських наук, співавтор Кодексу українського мисливця про мисливські традиції в Україні:
– На справді до нас дійшло не так багато джерел про давні українські мисливські традиції, як ми б хотіли. Якщо взяти стародавні часи, то ці відомості мали б знаходитись у літописах. Але серед давніх згадок про королів та вельмож, які полювали, дичину, яку вони добували та місць полювань, інформація про українські мисливські традиції до нас майже не дійшла. Це, більш за все, пов’язано з тим, що літописці не захоплювались полюванням, тому приділяли розповідям про мисливство дуже мало уваги. Натомість інформаційні джерела країн західної Європи розповідають нам достатньо багато про свої мисливські традиції, адже мисливство там завжди було більш популярним.
Разом з тим ми не можемо говорити, що наші мисливські традиції знищив час, адже деякі з них все ж таки дійшли до нас. Наприклад, на Прикарпатті України й до нині проводять посвяту у мисливця на Михайла – святого, якого вважають покровителем полювання у православних християн. У минулому столітті в Україні існувала традиція, коли мисливці зустрівшись в угіддях показували один одному мисливські документи, засвідчуючи таким чином законність свого перебування на полюванні.
Якщо пересічного українського мисливця сьогодні запитати, про які традиції йому відомо, то у відповідь можна почути: викладка дичини, посвята мисливця, вітання «короля» полювання тощо. Але знати і дотримуватись традицій – це різні речі. На жаль, більшість мисливців, навіть не розуміє, що таке традиції. Адже це не лише вітання чи викладка дичини, поняття традицій набагато ширші. Традиції починаються з мисливського одягу, фольклору і закінчують спілкуванням, культурою поведінки тощо.
Над освітою та просвітою мисливців та суспільства треба працювати і це величезна, кропітка робота. Кодекс українського мисливця – це основа, Біблія традицій. З одного боку він має бути простим і зрозумілим, з іншого – глибоким, передавати досвід поколінь, відображати нашу ідентичність. Ми робочою групою, працюючи над Кодексом, дослідили багато аналогічних документів різних країн, дискутували над термінологією, побоювались, що мисливці не вітатимуть запровадження невідомих їм слів та понять. Але на мою думку, цього не варто боятись, адже українці досить освічена нація з великим потенціалом до розвитку та самовдосконалення.
Варто розуміти, що мисливські традиції – це в першу чергу, національна ідентичність, яка необхідна українському мисливцю, як повітря. Тож задача нашого покоління відновити мисливську культуру та традиції, розвивати їх, вдосконалювати, популяризувати та передати нащадкам.
Кодекс українського мисливця: https://drive.google.com/drive/folders/13rPMjoNqBMc7bmAOU0xlGR3xZmoV_aAt?usp=drive_link