Права й можливості єгерської служби
Не пригадую жодної наради, форуму або з’їзду мисливського керівництва, щоб від кого-небудь із директорів господарств не прозвучала жалібна пісня про відсталість і безправ’я єгерської служби, несумірність технічних можливостей єгерів і браконьєрів. Мовляв, у браконьєрів усе: і високопрохідна техніка, і далекобійна зброя, і тепловізори, всі технічні новинки, і закони на їхньому боці, а єгерська служба – обділена богом, а головне – абсолютно безправна, майже поза законом, на одному ентузіазмі працюємо! Ось і не справляємося з браконьєрством, от і не в змозі єгер навіть один протокол на рік скласти, навіть на простенького сільського браконьєрчика…
Відразу обмовлюся, що в цій статті не йтиметься про ентузіастів нашої справи, яких я безмежно поважаю, котрі у мисливській галузі, звичайно, є, але їх недостатньо, щоб вони суттєво вплинули на сумну картину руху нашої галузі в незрозумілому напрямку, але явно – вниз. Поговоримо про таке собі «повне безправ’я» єгерської служби господарств України.
Не зовсім зрозуміло, щодо відсутності яких прав скаржиться багато директорів та мисливствознавців господарств? Я б радше порушив питання про низький рівень спеціальної освіти та практично повну відсутність юридичних знань згаданих скаржників, а заодно і їхніх мисливствознавців разом із єгерями. Проаналізуйте, заради цікавості, хто сьогодні працює директорами господарств, особливо в УТМР, із яких посад, галузей або державних органів, у якому віці їх занесло на роботу директора мисливського господарства. Ні, я в жодному разі не стверджую, що поліцейський, який вийшов на пенсію, колишній партійний працівник або пожежник не можуть стати гарним директором мисливського господарства. Можуть, але… для цього треба перевчатися, мисливське господарство вимагає специфічних знань і навичок, як і будь-яке інше господарство. І що, перевчаються? Хапаються за підручники, бігають по курсах, випитують знання у досвідченіших колег? Авжеж, аж іскри летять. За моїми спостереженнями, якщо говорити про найпримітивніші базові знання, обов’язкові не те щоб для директора або мисливствознавця, а для кожного єгеря, картина приблизно така:
1) 75% наших єгерів не знають найпримітивнішого – прав єгерської служби господарств і прав працівників, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання (ст. 39 Закону «Про мисливське господарство та полювання»);
2) 95% наших єгерів не знають (в повному обсязі), за якими статтями, за якими параграфами Кодексу України про адміністративні правопорушення вони мають право складати протоколи (ст. 255 КУпАП);
3) 90% наших єгерів не можуть правильно заповнити протокол, особливо розділ «у чому полягає допущене правопорушення», а тому половину (як мінімум) складених єгерями протоколів гарний адвокат може запросто визнати непридатними;
4) у 90% наших господарств керівництво ніяк не стимулює підвищення знань єгерями, а найчастіше не ставить таких завдань.
Ось тому наші єгері переважно і не пишуть адмінпротоколів. А всякі там розмови, мовляв, ми браконьєрів виховуємо своїми методами – «без протоколів», як правило, це художній свист, який у браконьєрів викликає лише легке тремтіння, але ніяк не бажання відмовитися від незаконного полювання.
Вважаю за необхідне просто зараз виправити це упущення. До речі, і для більшості мисливців, хто періодично любить «трохи» порушити, такі знання будуть не зайвими. Отже, ст. 39 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», права єгерів та посадових осіб користувачів мисливських угідь, уповноважених на охорону державного мисливського фонду (в межах, закріплених за користувачами мисливських угідь), мають право:
1) перевіряти документи на право полювання та добування тварин з іншою метою, зупиняти транспортні (плавучі) засоби та проводити їх огляд та огляд речей, знарядь полювання, добутої продукції та інших предметів;
2) доставляти осіб, які порушують вимоги цього Закону, в органи Національної поліції, органи місцевого самоврядування;
3) вилучати в осіб, які порушують правила полювання, знаряддя добування тварин, транспортні (плавучі) засоби, обладнання і предмети, які були засобом порушень, незаконно добутих тварин та іншу продукцію полювання, а також відповідні документи;
4) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як додаткові заходи для запобігання та розкриття порушень правил полювання та інших вимог, встановлених цим Законом;
5) складати протоколи про порушення правил полювання, інших встановлених цим Законом вимог.
Ну, і чим обділені єгері господарств, зокрема і приватних або УТМР? Зупиняти, перевіряти, вести фотофіксацію, складати протоколи, вилучати зброю і документи, затримувати транспорт і навіть доставляти порушників у поліцію! Чого ще бракує, щоб зафіксувати правопорушення й передати документи тим, хто буде ухвалювати постанову? Може, ще дозволити єгерям проводити слідчі дії, катувати? Може, одразу, на місці «трійкою» й ухвалювати вироки, виконувати їх? Додайте до вищенаведеного ст. 12, 14, 20 Закону «Про полювання» та ще деякі, і стане зрозуміло, що мисливця тут просто заганяють у куток.
Ні, в цьому плані законодавство в нас нормальне, і більше на боці єгерської служби, ніж на боці правопорушників. Навчіться працювати самі та навчайте ваших єгерів. Звичайно, тут зовсім інша справа, куди далі потрапляють складені єгерями протоколи, і на чию користь ухвалюють рішення корумповані поліцейські, судді, прокурори й державні мисливствознавці, підписуючи виправдувальні постанови, типу «попередження» щодо «забійних» протоколів. Але це окрема проблема для окремої розмови, і ніяк не стосується скарг про «безправність» єгерської служби.
Та перейдімо далі, до іншого «плачу Ярославни» на єгерському валу – на якій нараді або з’їзді ми не чули плачу директорів господарств про випалювання сухої рослинності, а особливо – стерні, скільки при цьому гине дичини, а головне – єгерська служба не може протистояти. Щодо цього наведу витяги зі ст. 255 КУпАП.
У справах про адміністративні правопорушення протоколи мають право складати:
20) єгері та посадові особи користувачів мисливських угідь, уповноважені на охорону державного мисливського фонду (ст. 65, 65-1, 66, 72, 73, 77, 77-1, ч. 1 і 3 ст. 85).
Про які правопорушення йдеться у перерахованих вище статтях КУпАП:
– 65. Незаконна рубка, пошкодження та знищення лісових культур.
– 65-1. Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень.
– 66. Знищення або пошкодження підросту в лісах.
– 72. Пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і сміттям.
– 73. Засмічення лісів відходами.
– 77. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах.
– 77-1. Самовільне випалювання рослинності або її залишків.
І, звичайно ж, ст. 85 «порушення правил користування тваринним світом».
І якщо ч. 1 ст. 85 знає більшість єгерів, то ч. 3 ст. 85 вважаю за потрібне озвучити – «порушення правил рибальства»…
Оце тобі й маєш, то виявляється, крім усього іншого, єгері господарств мають право складати адмінпротоколи й на риболовних браконьєрів! (Щоправда, не за фактами грубих порушень, які стосуються ч. 4 ст. 85)
А ще я порекомендую уважно перечитати ст. 77-1, де ви знайдете: випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю і ще багато іншого, що дає єгерям право складати протоколи практично на будь-які підпали в угіддях.
Ау! Колеги, скільки наші єгері мисливських господарств склали протоколів за вищенаведеними статтями КУпАП? Та вони про ті статті і про свої права взагалі не чули, вони свою рідну 85 статтю до пуття не знають, один протокол на рік скласти не можуть (не здатні або не хочуть). А може, не мають такої можливості?
Заради справедливості зазначу, що можливості єгерів утмрівських і їм подібних господарств дійсно обмежені, насамперед технічно. Згадую 2010 рік. Новоодеська районна організація УТМР (Миколаївська область), на 122 тис. га один латаний-перелатаний легковий автомобіль і той приватний; незрозуміла кількість єгерів, із яких єгерями (і то через силу) можна назвати трьох осіб. Працювали вони на 1/4 ставки, практично без бензину, їздили на подачках від мисливців. Директор господарства – далеко не ледар, мені зізнався, що є угіддя в його господарстві, де він ніколи не бував, як і його єгері. Думаєте, зараз набагато краще стало в утмрівських мисливських господарствах із технічним і фінансовим забезпеченням?
Та хай як ми ставимо в основу фінансування господарств, а це дійсно основа галузі, другим за значимістю фактором є робота з кадрами. Можна скільки завгодно вгатити грошей в автотранспорт, бензин і зарплату єгерям, але якщо ті єгері неосвічені, особливого ефекту від їхньої роботи не буде. І навпаки, грамотно підібрані, навчені і згуртовані єгері навіть за повних утмрівських злиднів демонструють досить прийнятну роботу. І це не теоретичне розмірковування, повертаю вас до статті «Як ми боремося з браконьєрством» («ПтР» №3, 2019). Протягом кількох років єгері напівзлиденного Херсонського, Дніпропетровського, Запорізького, Хмельницького УТМР дають порівняно нормальні показники протоколів на правопорушників, тоді як відносно багатий Київський УТМР показує «0». То чого бракує Київському обласному УТМР, може, єгерів нема з кого вибрати? А може, слід навчитися працювати з кадрами, насамперед стимулювати єгерів до підвищення їхнього рівня знань і навичок і, звичайно ж, преміювати за досягнуті показники. Рідко якому господарству пощастить переманити від когось підготовленого, грамотного єгеря, найчастіше це можуть собі дозволити економічно сильні приватні господарства, а часто на єгерську роботу приходять прості мисливці-ентузіасти. Гарний мисливець – це плюс, але це далеко ще не гарний єгер.
Тож, панове керівники мільйонів гектарів утмрівських (і не тільки) мисливських угідь, відірвіть дупи від своїх дач, садиб, особистих справ та іншого особистого й займіться прямим обов’язком – роботою з кадрами. Українські мисливці не змушували вас захапувати під себе угіддя, це ви зробили із власної волі, а тому, будьте ласкаві, наведіть лад у цих угіддях і почніть хоча б із підготовки єгерів.
Наостанок ніяк не можу не згадати в цьому матеріалі про казус, допущений в Адмінкодексі – вищезазначеної ст. 255. Якщо хто не звернув увагу, то підкреслю, що єгері не мають права складати протоколи за ч. 2 ст. 85 – грубе порушення правил полювання. Таке міг написати в кодекс тільки повний профан, який не має жодного уявлення про специфіку охорони угідь та боротьби з браконьєрством саме єгерською службою. Зі зрозумілих причин не буду розжовувати в чому упущення, щоб не підвищувати рівня юридичних знань браконьєрів. Зазначу лише, що за першої ж можливості внесення змін до цієї статті КУпАП слід обов’язково наділити єгерську службу господарств правом складати протоколи і за ч. 2 ст. 85.
Володимир Нижник
мисливствознавець, Член Ради ВАМКМУ
Рекомендоване першоджерело: hunt-fish.com.ua