Мисливство в Україні: ключові виклики та перспективи розвитку
директор
НВП “УКРМИСЛИВРИБПРОЕКТ”
Мисливська галузь зараз переживає не легкі часи. Мабуть найважчі, як і вся держава з моменту здобуття Україною Незалежності.
Дев’ятий рік йде війна та понад рік продовжується повномасштабне вторгнення росії. Мисливські угіддя користувачів всіх форм власності Півночі, Сходу та Півдня України знаходились та знаходяться в зоні бойових дій, або під окупацією.
На більшості території нашої держави заборонено полювання, відвідування лісів та інших природних комплексів, а в деяких областях навіть проведення біотехнічних заходів.
Значна кількість працівників системи мисливського господарства, суміжних галузей та пересічних мисливців боронять нашу країну в лава ЗСУ, ТрО і ДФТГ. Фінансової підтримки з боку держави мисливські господарства не отримують, як і не отримували до цих пір. Господарська діяльність, зокрема організація і проведення полювання, не проводиться. Рівень сплати членських внесків в громадських мисливських господарствах значно зменшився. А витрати на ведення господарства: охорону угідь, підгодівлю диких тварин, заробітну плату працівників, оплату інших, в тому числі комунальних послуг, залишилися на попередньому рівні або навіть зросли.
В деяких регіонах України (Волинь, Сумщина та ін.) закінчився термін надання мисливських угідь в користування, плюс триває реформування лісової галузі. І мисливські господарства, для свого подальшого функціонування, повинні вирішити питання щодо надання мисливських угідь в користування (погодження із землевласниками, землекористувачами, державними органами). А потім забезпечити мисливське упорядкування цих угідь. Це все потребує часу, сил та фінансових ресурсів.
На сьогодні мисливське господарство України, і не лише воно, а й суміжні галузі субгалузі мисливства (мисливствознавча наука, мисливські магазини, майстерні пошиву та спорядження, тощо) поставлені на межу виживання. Крім цього, недосконалість нормативно-правової бази, іноді її суперечливість та не відповідність сьогоднішнім реаліям, на жаль не сприяє розвитку галузі.
Питання реформування мисливського господарства України, його розвитку та комплементації діючого природоохоронного і мисливського законодавства до європейського є нагальним питанням сьогодення.
Слід зауважити, що в усьому цивілізованому світі, ця галузь розвивається за підтримки держави, в рамках стратегії та концепції розвитку мисливського господарства, яких на сьогодні Україна не має.
Щодо самого реформування, доцільними і вкрай необхідними є питання посилення інституційної складової управління мисливським господарством на правах поваги, рівності та беззаперечного визнання владою нашої галузі, як дієвого природоохоронного та природобалансуючого інструменту.
Щодо мисливського та природоохоронного законодавства, слід зазначити декілька блоків невирішених питань:
- Внесення необхідних змін і доповнень до Закону України «Про мисливське господарство та полювання» в частині надання мисливських угідь в користування; затвердження переліку видів мисливських птахів та звірів (з урахуванням дозволених до добування в Європі); переліку порід мисливських собак та ловчих птахів і звірів.
- Розробка Порядку облаштування вольєрів для напіввільного утримання і технології розведення, використання та добування диких мисливських тварин і птахів, які утримуються у вольєрах.
- Повернення попередньої норми Закону «Про природно-
заповідний фонд України» щодо можливості ведення мисливського господарства (в т.ч. обмеженого полювання) в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, в залежності від категорії та зонування, для територій із статусом юридичної особи, як це існує в усьому світі.
Нагальним питанням є розробка Порядку визначення розміру, внесення плати за користування мисливськими угіддями та використання цих коштів. Без чіткого простого механізму отримання угідь в користування, Порядку ведення мисливського господарства, Порядку справляння плати за користування мисливськими угіддями та цільового використання цих коштів розвиток галузі не можливий.
Це зокрема дасть можливість оптимізувати просторово-територіальну структуру мисливських господарств. Частково зменшить їх площі, та збільшить їх кількість. Сприятиме створенню нових робочих місць на місцях та розвитку малого бізнесу.
Обов’язковим компонентом, що сприятиме розбудові галузі є розвиток профільних науки та освіти. На сьогодні, Україна не має жодної мисливствознавчої науково-дослідної установи. Кількість студентів-мисливствознавців з роками тотально зменшується. Без державної підтримки вирішення цих питань не можливе.
Стосовно перспектив розвитку мисливського господарства в післявоєнний час слід зазначити наступне. В разі реформування галузі в рамках затверджених Стратегії та Концепції, створення відповідального державного органу, що формуватиме проєвропейську мисливську політику, чітких і ясних законодавчих і нормативно-правових актів, що відповідатимуть європейському законодавству, ми маємо всі можливості для розвитку. Це створення нових об’єктів господарювання, нових робочих місць, податки до бюджетів різних рівнів не лише в мисливській галузі, а й в багатьох суміжних: від освіти й науки до різних видів туризму та розведення дичини.
Сергій Катиш
директор ТОВ «НВП «Укрмисливрибпроект», член науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь.