11 червня відбувся 1-й з’їзд Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь».

11 червня 2019-го року відбувся І-й з’їзд Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, на який з’їхалися делегати з усіх куточків України.

Це люди, яким небайдуже, як розвиватиметься мисливське господарство України надалі. Оскільки це перший з’їзд Асоціації, тут вирішувалися організаційні питання: обрання Ради Асоціації, керівних органів. Але під час засідання мисливці і користувачі мисливських угідь, користуючись нагодою, висловлювалися про наболіле.

В Україні зареєстровано майже 750 тис. мисливців, що є надзвичайно високим показником для Європи, хоча тих, хто щорічно міняє карту добутої дичини (тобто,є активним мисливцем) близько 250-300 тис. чоловік.

Площа наданих у користування мисливських угідь в Україні становить 38,3 млн. га, із них:

організаціям УТМР (Українське товариство мисливців та рибалок) надано 234,6 млн. га або 61,6 %,
підприємствам Держагентства лісових ресурсів – 4,0 млн. га (10,4%),
іншим користувачам – 10,7 млн. га (28,0 %).

В галузі працює приблизно 6,5 тис. працівників і це, в основному, єгерський склад, з них мисливствознавців близько 500 чоловік. І це на 1200 мисливських господарств, до того ж, більшість з них не мають профільної освіти, в кращому випадку це лісова освіта, бо мисливська лузь потерпає від нестачі кваліфікованих кадрів, а держава в цей же час вилучила спеціальність «мисливствознавство» з переліку державного замовлення.

Площа угідь, що обслуговує один єгер дуже велика – до 10 тис. га. І це не може не позначитися на охороні угідь від браконьєрів, на проведенні біотехнічних заходів, боротьби з хижаками що в свою чергу призводить до низької чисельності тварин, особливо копитних.

Мисливське господарства в Україні збиткове. При загальних витратах на ведення мисливського господарства близько 400 млн. грн. на рік, окупність складає близько 63%, а різниця покривається за рахунок членських внесків в громадські та на клубні мисливські господарства, або за рахунок власних коштів, коштів підприємців, яким яким надані дані угіддя в користування. Держава не вкладає жодної копійки в мисливське господарство, натомість одержуючи від користувачів угідь плату за ліцензії, податки, нарахування в пенсійний фонд і т. д.

Саме у мисливських господарствах регулярно проводиться облік тварин, підгодовування їх взимку, вакцинація, розведення тварин і випускання їх у дику природу – весь комплекс для збереження і відтворення тваринного світу країни.

В той же час у суспільстві формується негативна думка про мисливців, яке, на жаль, вважає, що мисливець і браконьєр – це тотожні слова,

Разом з тим, за дослідженнями відомих в Україні науковців – біологів, екологів, найбільше тварин гине не від мисливської зброї, а під час виконання сільськогосподарських робіт через недотримання елементарних правил господарювання (Так, дослідженнями встановлено, наприклад, що до 45% приплоду зайця гине ще під час заготівлі зеленої маси, ще 15% – від обробки хімічними засобами сільськогосподарських угідь. Ще стільки ж – при сільгоспалах. На 15% вилучених мисливцями зайців – 70% знищується аграріями під час проведення різних сільськогосподарських робіт. До 65% гніздівлі куріпки, а також і перепілки (під час висиджування яйцекладок) знищується під час першого укосу сіна та багаторічних трав у всіх регіонах України).

Основні проблеми мисливського господарства на сьогоднішній день:

недосконалість нормативно-правової бази, що робить її збитковою, в той же час вона може бути рівноправною складовою економіки країни, створюючи нові робочі місця і сплачуючи гроші до бюджету країни (так працюють в інших країнах світу);
негативна громадська думка про мисливське господарство та полювання, нав’язана суспільству псевдо-екологами, які в Україні відпрацьовують закордонні гранти;
низька чисельність основних видів мисливських тварин, особливо копитних;
дуже висока чисельність хижих і шкідливих для мисливського господарства тварин (бродячих собак, котів, вовків, лисиць, єнотовидних собак, шакалів, сірих ворон);
високий рівень браконьєрства;
великі площі мисливських угідь, що надаються одному користувачеві;
недостатньо фахова підготовка та освіта мисливствознавців, відсутність наукового забезпечення галузі мисливського господарства;
повне виключення мисливського колективу, як юридичної особи, з процесу ведення мисливського господарства, на відміну від сусідніх з нами краї Європи;
Відсутність Закону України «Про зброю».

Тому мисливці об’єднуються в Асоціацією, яка має працювати над вирішенням цих проблем.

удосконаленням нормативно-правової бази, приведенням її у відповідність до критеріїв європейських стандартів;
нарощуванням ресурсного потенціалу мисливських угідь;
збереженням біотичного різноманіття;
інформуванням громадськості, що мисливці – це особлива форма господарської та рекреаційної діяльності, як компонент системи комплексного природокористування, як найбільш ефективний інструмент охорони мисливських тварин та середовища їх перебування.

Для цього необхідно розробити Комплексну програму розвитку мисливського господарства України та подати її на розгляд та затвердження Уряду.

Детальніше про обрання керівних органів і рішення, прийняті на з’їзді, у наступних публікаціях.