Екологічні проблеми існування зайця сірого в Україні (на прикладі лісостепової зони)

У продовження публікації серії наукових досліджень про стан та причини катастрофічного скорочення чисельності польової мисливської фауни хотілося б детальніше познайомити вас з тяжкими буднями наших зайців у центральній частині України.

Заєць сірий – є корисним мисливським видом, який за радянських часів мав провідне господарсько-промислове значення серед решти хутрових звірів держави. Чисельність тварин у 1940-50-х роках складала тут 4,5 млн ос. При цьому, в окремі мисливські сезони того часу, кількість добутих трофеїв перевищувала 2 млн, що становило тотожне число заготовлених шкурок та близько 5,8 тис. тонн. м’яса. Як результат очевидного перепромислу, чисельність зайця сірого нині скоротилася на 60,5% (1,78 млн. ос.), порівняно з даними середини ХХ ст., а сучасна динаміка його популяції характеризується нестабільністю (про це детально поговоримо наступного разу) набувши ознак депресивного стану.

У зв’язку з цим, передуючими заходами з планування систем управління вітчизняними ресурсами зайця сірого, на наш погляд, має бути встановлення основних лімітуючих і стимулюючих факторів довкілля, що регулюють їх поточний стан. Варто зауважити, масштабні дослідження зазначеного питання жодного разу не проводилися у розрізі окремих природно-сільськогосподарських провінцій Лісостепу України, хоча, саме еколого-господарські характеристики агроценозів фундаментально визначають стан популяцій даного виду в Східній Європі.

На початковому етапі реалізації поставленого завдання були розраховані коефіцієнти парної лінійної кореляції (r) між чисельністю зайця сірого та ключовими, на наш погляд, факторами довкілля у природно-сільськогосподарських провінціях Лісостепу України, що дало можливість визначити напрям, інтенсивність і статистичну значущість (р) зв’язків між результативною та факторними ознаками (табл.).

Так, серед абіотичних чинників, середня температура повітря протягом зимових місяців слабко корелювала з динамікою чисельності тварин у Лісостеповій Правобережній (ЛС-2) природно-сільськогосподарській провінції (lim = -1,6; -5,2 оС) та, водночас, перебувала у сильному та дуже сильному позитивному зв’язку із цими показниками у Західній (ЛС-1) та Лівобережній (ЛС-3) провінціях відповідно. Отже, за метеорологічних умов, що мали місце в сучасному Українському лісостепу протягом останніх десятиліть, коливання зимових температур повітря являлися позитивним модифікуючим фактором, зокрема у західній та східній частинах регіону.

Існує достатньо інформації про зв’язок, між кількість опадів і вологістю повітря на початку літа з динамікою чисельності зайця сірого. Хоча перші два показники певною мірою є інтеркорелятивні (rlim = 0,518-0,899), розглядати їх варто все ж окремо, оскільки з надмірними опадами пов’язують втрати другого приплоду через переохолодження та розлади травлення, тоді як підвищена вологість є стимулюючим фактором розвитку кокцидій – основної інвазії, що слугує причиною загибелі молодих тварин. У наших дослідженнях кількість опадів (lim = 37 – 121 мм) та вологість повітря (lim = 64 – 77%) протягом червня в ЛС-1 знаходилися у вірогідній дуже сильній негативній кореляції з чисельністю місцевих зайців, тоді як решта провінцій характеризувалися дуже слабкими та слабкими різновекторними невірогідними зв’язками між окресленими показниками. Середнього рівня негативна кореляція відмічена також між вологістю повітря (lim = 64 – 78%) протягом червня та чисельністю тварин у ЛС-2. Відтак, популяція зайців Лівобережної провінції виявилася найменш чутливою до коливань опадів (lim = 37 – 104 мм) та вологості повітря (lim = 58 – 74%) протягом червня, проте, була єдиним регіоном, де прослідковувався сильний вірогідний зв’язок між чисельністю тварин і середньорічною вологістю повітря (lim = 72 – 75%). Останнє можна пояснити найбільшою розораністю провінції, а, отже, і високою залежністю тварин від сівозмін і урожайності сільгоспкультур та тривалості збереження тут незначних площ трав’яної біомаси природних і напівприродних фітоценозів, основної складової їх трофічного ланцюга.

Коефіцієнти парної лінійної кореляції (r) між чисельністю зайця сірого та факторами навколишнього середовища у природно-сільськогосподарських провінціях Лісостепу України

Екологічні

фактори

Природно-сільськогосподарські провінції
ЛС – 1 ЛС – 2 ЛС – 3
r р r р r р
1 2 3 4 5 6 7
Лісистість території, % 0,705 -0,727 0,05 -0,614
Полезахисна лісистість, % -0,557 0,399 0,667
Середньорічна температура, С 0,034 0,299 0,110
Середня температура протягом зими, С 0,773 0,1 0,363 0,960 0,01
Середньорічна кількість опадів, мм 0,090 0,192 -0,132
Середня кількість опадів протягом зими, мм -0,687 -0,296 -0,345
Середня кількість опадів протягом червня, мм -0,981 0,01 -0,331 -0,465
Середньорічна вологість повітря, % -0,178 0,022 0,838 0,1
Середня вологість повітря протягом червня, % -0,912 0,05 -0,529 0,250
Чисельність ценопопуляції лисиці звичайної, ос. -0,180 -0,231 -0,692  
Чисельність ценопопуляції єнота уссурійського, ос. -0,272 -0,105
Штатних працівників у МГ, ос./тис. га угідь -0,880 0,05 -0,693 0,05 -0,249
Витрати на охорону і відтворення мисливських ресурсів, грн./тис. га МГ -0,716 -0,558 0,1 -0,712
Витрати на штучне розведення дичини, грн./тис. га МГ -0,591 -0,621
Автопарк с.-г. техніки, од./тис. га ріллі:
           тракторів 0,433 0,688 0,05 0,444
       зернових комбайнів 0,444 0,611 0,1 0,438
Посівні площі, тис. га: -0,545 0,366 -0,656
Зернові зернові разом -0,206 0,225 -0,251
з них озимих (%) 0,056 -0,256 0,505
кукурудза на

зерно

-0,836 0,1 -0,341 -0,813 0,1
зернобобові 0,573 0,906 0,001 0,785
Технічні буряк цукровий -0,415 0,755 0,05 -0,431
соняшник -0,880 0,05 -0,136   -0,696
соя -0,894 0,05 -0,546 0,1 -0,603
Кормові кукурудза на зелену масу 0,219 0,892 0,001 0,335
однорічні трави 0,318 0,651 0,05 0,429
багаторічні трави 0,263 0,835 0,01 0,365
Чисті пари, тис. га 0,398 0,642
Внесення

добрив

мінеральних га -0,558 -0,468 -0,670
ц/га -0,815 0,1 -0,650 0,05 -0,603
органічних га 0,196  – 0,443 0,586
ц/га 0,165 0,541 0,235
Використання пестицидів, кг/га -0,951 0,01 -0,835 0,01 -0,699
ВРХ усього, тис. гол. 0,393 0,789 0,01 0,482
у т.ч. корів населення 0,523 0,467 0,804 0,1
Щільність автодоріг,

км/тис. км2

0,602 0,308 -0,614
Щільність населення, ос./км2 0,466 0,602 0,1 0,543
у т.ч. сільського 0,613 0,841 0,01 0,583

Цікавим виглядає той факт, що розрахунок парної лінійної кореляції засвідчив дуже слабкий зв’язок між чисельністю зайців і основних ссавців-хижаків, лисиці звичайної та єнота уссурійського, у ЛС-1 і ЛС-2. Тоді як у ЛС-3 чисельність лисиці (lim = 1341 – 1936 ос., або 0,70 – 1,02 ос./тис. га) була у негативному середньому зв’язку з кількістю зайців в угіддях, що частково можна пояснити більшою рівнинністю та сільськогосподарським освоєнням Лівобережного Лісостепу. Так, нещодавно Smith R. зі співавторами (2005) дійшли аналогічного висновку – хижацтво лисиці по відношенню до популяцій зайця сірого у Західній Європі зростає пасивно, по мірі видозміни ландшафтів до більш відкритих земель.

Про узагальнений негативний вплив сільськогосподарської діяльності на чисельність виду можна судити з його кореляційних зв’язків із посівними площами зони. Так, лише у ЛС-2 даний зв’язок був слабким позитивним, тоді як в ЛС-1 та ЛС-3 – середнім негативним. Зокрема, дуже слабкі різновекторні зв’язки відмічено з посівними площами зернових в усіх провінція. Проте, власне площі озимих зернових позитивно у середньому ступені корелювали з кількістю тварин у ЛС-3, що знову ж таки вказує на логічне збільшення залежності тварин від агрофакторів зі зростанням розораності угідь регіону. Частка соняшника та кукурудзи на зерно, у структурі посівних площ, очевидно справляли негативний вплив на динаміку чисельності зайця сірого в усіх провінціях. При цьому, ЛС-2 (limкук. = 2,2 – 16,1%; limсон. = 0,4 – 10,7%) характеризувалася найменшим проявом згаданих чинників, дуже слабким та слабким відповідно. Тоді як у ЛС-1 (limкук. = 3,2 – 14,2%; limсон. = 0,2 – 1,7%) та ЛС-3 (limкук. = 8,1 – 26,2%; limсон. = 10,5 – 14,0%) зв’язки були сильно негативними, переважно вірогідними. Отримані результати узгоджуються з даними інших авторів, які наголошують на шкідливому впливі посівів високостеблових культур на чисельність зайця сірого, що, скоріше, варто пов’язувати з етологічними особливостями виду. Попри віднесення сої до групи пріоритетних кормів для зайця, сучасні площі її посівів також негативно корелювали з чисельністю тварин. Вважаємо, логічне пояснення цьому приховане у поточній ресурсоємній технології вирощування даної просапної, часто ген-модифікованої, культури, котре передбачає значну кількість агротехнічних та агрохімічних операцій.

Посіви зернобобових, однорічних і багаторічних трав, котрі є пріоритетними сільськогосподарськими культурами у раціоні зайця сірого мали позитивні, від дуже слабких до дуже сильних, зв’язки в усіх досліджуваних провінціях (limЛС-1 (Σ) = 6,6 – 20,6%; limЛС-3 (Σ) = 5,8– 16,3%). При цьому, у ЛС-2 (lim(Σ)  = 7,7 – 26,5%) вони були найсильнішими та вірогідними, а сумарні площі зазначених культур займали, у середньому, на 3,5 та 6,0% більшу частку у структурах посівних площ, порівняно з ЛС-1 та ЛС-3 відповідно. Останнє знову ж таки підкреслює позитивний вплив низки агрочинників, що нині склалися у Правобережній провінції, з одного боку, та по іншому характеризують її, порівняно з ЛС-1, з іншого. Варто нагадати, що лісомисливське районування у нашій державі не передбачає поділ Правобережного Лісостепу на окремі зони. У той час, нами неодноразово демонструвалися суттєві відмінності між динаміками чисельності та впливом одних і тих самих екологічних факторів на щільність зайця сірого у ЛС-1 та ЛС-2, що, вочевидь, можна використати як передумову до перегляду окремих аспектів мисливського районування регіону.

У підтвердження низці повідомлень, зв’язок між інтенсивністю використання мінеральних добрив та чисельністю тварин в угіддях усіх провінцій був оберненим, від слабкого до сильного ступеня. Примітно, що тіснота зв’язків між кількістю зайців та нормами внесення хімікатів на одиницю площі у ЛС-1 (lim = 0,70 – 1,30 ц/га) та ЛС-2 (lim = 0,53 – 1,20 ц/га), будучи статистично значущою, суттєво перевищувала невірогідну тісноту зв’язків між площами внесення добрив і чисельністю тварин. На наш погляд, це є опосередкованим, проте досить переконливим доказом негативного впливу на стан ценопопуляцій зайця сірого саме діючих речовин міндобрив, а не додаткових агротехнічних робіт, якими супроводжується їх внесення. Разом з тим, у ЛС-3 різниця між силою зв’язків «норми внесення (ц/га) / чисельність тварин» та «площі внесення (га) / чисельність тварин» була несуттєвою, при цьому і діапазон агрохімічного навантаження на угіддя був відчутно меншим (lim = 0,52 – 0,92 ц/га) порівняно до правобережжя Лісостепу.

Показники кореляційних зв’язків між площами і нормами внесеннями органічних добрив та чисельністю зайців у досліджуваних провінціях були позитивними невірогідними, від дуже слабких до середніх ступенів. З одного боку, це не підлягає логічному поясненню, оскільки внесення добрив супроводжується додатковими технологічними операціями, які являють собою, як мінімум, фактор турбування. Ми оцінюємо цей показник як заключний індикаторний, що завершує ланцюг маркерних та власне причинних факторів, а саме: ІІІ-норми внесення гною – маркерний фінальний; ІІ-чисельність худоби – маркерний проміжний; І-сівозміна “під ВРХ” – першопричинний. Отже, кількість внесеного гною та поголів’я худоби нині, вочевидь, позитивно характеризують якість сівозмін, як захисно-кормових біотопів для русака. Підтвердженням цьому слугують позитивні, від слабкого до сильного ступенів, корелятивні зв’язки між площами кормових трав, поголів’ям худоби та чисельністю зайців по всьому Лісостепу.

Дослідженням зв’язків між інтенсивністю використання пестицидів та динамікою чисельності зайця сірого у ЛС-1 виявлено дуже сильний обернений коефіцієнт кореляції між даними показниками, тоді як в решті провінцій вони були також обернено корелятивними у сильному ступені. Примітно, що негативний вплив пестицидів на тварин зростав зі сходу на захід країни. Очевидно пояснення цьому варто шукати у лімітах використання хімікатів протягом 2000-2011 років: ЛС-1 – 0,56-1,79 кг/га; ЛС-2 – 0,15-2,08 кг/га; ЛС-3 – 0,25-2,20 кг/га. Відтак, у Західній провінції мінімальні норми внесення пестицидів на 1 га площі у 2,2 та 3,7 разів перевищували дані показники ЛС-2 та ЛС-3 відповідно.

Кореляційний аналіз між динамікою чисельності тварин та розвитком інфраструктурної мережі ландшафтів (щільність автодоріг) засвідчив їх середній негативний зв’язок у ЛС-3 та слабкий і середній позитивні – у ЛС-2 та ЛС-1 відповідно. З цього можна зробити припущення, що негативний вплив автотранспорту, характерний для відносно рівнинного та мало залісеного (lim = 9,15-9,89%) Лівобережного лісостепу, мав обернений ефект у більш залісеному (lim = 12,90-15,03%) його Правобережжі.

За результатами проведених досліджень статистично значущі зв’язки між чисельністю зайця сірого та факторами навколишнього середовища розподілялися наступним чином (позитивні / негативні):

  • ЛС-1 – Середня температура протягом зими / Середня кількість опадів протягом червня; середня вологість повітря протягом червня; штатних працівників у МГ; посіви кукурудзи на зерно, соняшника і сої; внесення мінеральних добрив та пестицидів.
  • ЛС-2 – Автопарк с.-г. техніки; посівні площі зернобобових, буряка цукрового, кукурудзи на зелену масу, однорічних та багаторічних кормових трав; чисельність ВРХ; щільність населення / Лісистість територій; штатних працівників у МГ; витрати на охорону і відтворення мисливських ресурсів; посіви сої; внесення мінеральних добрив і пестицидів.
  • ЛС-3 – Середня температура протягом зими; середньорічна вологість повітря, чисельність корів у населення / посіви кукурудзи на зерно.

Отже, у Західній провінції на один позитивний кліматичний фактор припадало два негативних тієї ж групи та шість антропогенних, переважно сільськогосподарських чинників. Тоді як у решті провінцій антропогенні фактори різнонаправленої дії були відносно збалансовані. У ЛС-2 жоден з кліматичних чинників не проявляв статистично значущого впливу на тварин, а єдиним агрофактором у ЛС-3, вірогідно лімітуючим розмір ценопопуляції зайця сірого, був «площа під кукурудзою на зерно».

Таким чином, посіви кукурудзи на зерно, соняшника і сої, внесення мінеральних добрив та пестицидів, у вищезазначених діапазонах, були найбільш вираженими лімітуючими чисельність виду чинниками, спільними для всіх природно-сільськогосподарських провінцій сучасного Лісостепу України. Примітно, що з п’яти наведених обмежуючих факторів всі відносилися до групи антропогенні, підгрупи – сільськогосподарські.

З побажаннями завжди залишатися екологічно свідомими –
Апарат ВАМКМУ